Кондоліза Райс та Роберт-Майкл Гейтс
Кондоліза Райс була держсекретарем США у 2005-2009 роках. Роберт-Майкл Гейтс був міністром оборони США у 2006-2011 роках.
Що стосується війни в Україні, то єдине, у чому зараз можна бути впевненим, то це в тому, що бойові дії та руйнування інфраструктури в Україні триватимуть і далі.
Володимир Путін, як і раніше, цілком налаштований, щоби повернути всю Україну під контроль Росії або, якщо це йому не вдасться, налаштований знищити Україну як життєздатну країну. Він вважає, що його історична місія − відновити Російську імперію, і, як багато років тому зазначив Збігнєв Бжезінський, «Російської імперії не може бути без України».
Ми обоє неодноразово мали справу з Путіним, і ми переконані, що він вважає, що час на його боці. Він вважає, що може виснажити українців і що єдність США та Європи стосовно підтримки України зрештою розпадуться і розколяться. Безумовно, російська економіка і люди теж страждатимуть, доки війна триває, але росіяни пережили набагато гірші періоди.
Для Путіна поразка не варіант. Він не може поступитись Україні чотирма східними областями, які захопив і оголосив приналежними Росії. Якщо він не зможе досягти військового успіху цього року, то він збереже контроль над цими позиціями на сході та півдні України, які в майбутньому стануть плацдармами для відновлення наступу, щоби захопити решту українського узбережжя Чорного моря, контролювати весь регіон Донбасу, а потім рухатися на захід. Вісім років відокремлювали захоплення Криму від вторгнення Росії майже рік тому. Розраховуйте на те, що Путін має терпіння, щоби досягти свого.
Тим часом, хоча реакція України на вторгнення була героїчною, а її збройні сили проявили себе блискуче, економіка країни занепадає, мільйони людей стали біженцями, її інфраструктура зруйнована, а більшість її корисних копалин, промислових потужностей і значних земель сільськогосподарського призначення знаходяться під контролем Росії. Військовий потенціал та економіка України зараз майже повністю залежать від життєво важливої допомоги Заходу − насамперед від Сполучених Штатів. За відсутності ще одного великого українського прориву та успіху проти російських військ тиск Заходу на Україну із метою переговорів про припинення вогню посилюватиметься у міру того, як минають місяці військової безвиході. За нинішніх обставин будь-яка угода про припинення вогню залишить російським силам сильну позицію для відновлення вторгнення, коли вони будуть готові. Це не прийнятно.
Єдиний спосіб уникнути такого сценарію для Сполучених Штатів та їхніх союзників − терміново надати Україні більше військового спорядження і можливостей − достатніх, щоби стримати відновлення російського наступу та дозволити Україні відкинути російські сили на схід та південь. Конгрес надав достатньо коштів, щоби заплатити за таке військове посилення; зараз потрібні рішення США та їхніх союзників щодо надання українцям необхідної їм додаткової військової техніки − насамперед мобільної бронетехніки.
Рішення США у четвер про постачання бойових машин "Bradley" заслуговує на похвалу, хоча й запізнилось. Оскільки є серйозні логістичні проблеми, пов'язані з відправкою американських важких танків «Абрамс», Німеччина та інші союзники повинні задовольнити цю потребу. Члени НАТО також мають надати українцям ракети більшої дальності дії, сучасні безпілотники, значні запаси боєприпасів (включаючи артилерійські снаряди), додаткові засоби розвідки і спостереження, а також інше обладнання. Ці можливості Україні потрібні впродовж тижнів, а не місяців.
Все частіше члени Конгресу та інші особи у наших публічних виступах питають: «Чому нас це має хвилювати? Це не наша боротьба». Але Сполучені Штати на гіркому досвіді – у 1914, 1941 та 2001 роках – засвоїли, що не можна ігнорувати неспровоковану агресію та посягання на верховенство права і міжнародний порядок. Зрештою, наша безпека теж опинилась під загрозою, ми були втягнуті в ці конфлікти. Цього разу економіки світу, включаючи нашу, вже відчувають інфляційний вплив і гальмування економічного зростання, спричинені цілеспрямованою агресією Путіна. Краще зупинити його зараз, поки від США та НАТО загалом не вимагали більшого. Ми маємо рішучого партнера в особі України, який готовий нести тягар війни, щоби нам не довелося робити це самим у майбутньому.
Виступ президента Володимира Зеленського перед Конгресом минулого місяця нагадав нам заклик Вінстона Черчілля у лютому 1941 року: «Дайте нам інструменти, і ми закінчимо роботу». Ми поділяємо рішучість адміністрації Байдена уникати прямої конфронтації з Росією. Однак Путін, який наважився на агресію, може і не дати нам такого вибору. Щоб уникнути конфронтації з Росією у майбутньому, потрібно допомогти Україні дати відсіч окупантові сьогодні. Це той урок історії, яким ми повинні керуватись, і він вимагає невідкладності щодо дій, які нам необхідно зробити, поки не стало надто пізно.
7 січня 2023 року.
■■■
