Леонід Кравчук щойно увійшовши у свою роль представника в ТКГ від України вже наговорив стільки, що сказане ним складно піддається осмисленню.
Схоже, дідулю «понесло» і він увімкнув потік свідомості, «святкуючи» своє повернення у велику політику.
Тут вам і вільні економічні зони, і будапештський меморандум, і «діалог», і запрошення США як учасника процесу врегулювання.
Зайве нагадувати, що більшість з цього відноситься до компетенції як мінімум МЗС, а за великим рахунком — президента. Чи проговорював Зеленський з Кравчуком його майбутні заяви? Чи той танцює як кажуть «от вольного»?
Не кажучи вже про те, що запрошення США ну точно вже не те, що може бути сприйняте Росією. Та й сама постать Кравчука викликала в Кремлі, судячи по ефірах пропагандистських ток-шоу, негативну реакцію.
Тобто, в даному випадку, принаймні на вербальному рівні ми маємо ні те, ні се. А ні жорсткої проукраїнської позиції, а ні якогось 100% сценарію капітуляції. Безкінечні, безперервні розмови «про мир», які вже набили оскомину.
Бо в них є одна, але фундаментальна брехня. Миру не хоче Росія. І з цього потрібно виходити, вибудовуючи будь-яку стратегію. Тому альтернативи поверненню до політики посилення армії і проукраїнської міжнародної коаліції просто не існує.
Втім, судячи з усього, ми зараз на етапі, коли кожна безглузда думка має бути доведена до абсурду. І дідуся для цього знайшли відповідного.
