«З подивом дізналася, що деякі росіяни вважають, ніби українці спілкуються українською, аби їх образити. І це політика. Реальний кейс двомовної групи». Такий допис написала нині моя подруга. Парадокс у тому, що сама вона російськомовна, дописи пише здебільшого російською, а от із україномовними завжди переходить на українську.
Фішка в тому, що нічого дивного тут нема. Якось інша моя френдеса-юристка проходила курс «мовні конфлікти» в нідерландському інституті Clingendael. Люди, які все життя займаються вирішенням цих конфліктів, провели для учасників глибоке занурення у проблему. Робили це у групі українців, які мають полярні точки зору з питання державної мови.
Якими були висновки нідерландських науковців? Для тих, хто вважає рідною мовою українську, виявилось, що мова підсвідомо дає відчуття безпеки — і саме страх втратити безпеку мотивує зараз на збереження мови.
А в тих, хто живе в Україні, але рідною мовою вважає російську, виявили страх втратити домінування. Бо мова їм підсвідомо дає відчуття домінування.
І це ті, хто живе в Україні. Що говорити про імперців-рассєян із їхнім вєлічієм і головами-зомбоящиками...
