Колись у часи пізнього Кучми я був політичним оглядачем у місцевій газеті, а мій батько в цей час очолював кафедру політології у Львівському університеті. І частенько мої колеги ображалися. Бо на прохання про коментарі щодо якоїсь дурні Тимошкнко, чи ляпу Вітренко, чи народної мудрості Кравчука тато питав: «Про що коментар? Українські політики? Це не до мене, диктую номер кафедри психіатрії!»
І він справді диктував номер на кафедру психіатрії медінституту.
Я зрештою не став політологом, як батько. Але і до психіатрії не маю жодного стосунку. Тому й не коментую ані книгу Юлі Мендель, ані заяви Арестовича...
