У нас дійно унікальна історична ситуація. Коли настільки багата людьми та ресурсами країна настільки бідна і вразлива.

«Рентген» цього парадоксу показує, що:
а) НА МАКРОРІВНІ домінує «політика невтручання» (відсутність пріоритетів та національної адженди, пропаганда «невидимої руки вільного ринку», критичний дефіцит smart policy making, etc.). Коротше кажучи, виражений неолібералізм головного мозку.

б) НА МІКРОРІВНІ — наноменеджмент, старі схеми нового масштабу, ручники і договорняки. На їх фоні навіть гра з нульовою сумою виглядає стратегічно й модерново. Таке собі «жити по-новому».

При цьому є люди, які щиро впевнені, що поки не виправимо б) за а) братись взагалі не можна.

Це як переконувати капітана Титаніка не міняти к у р с поки матроси не перестануть грати в карти.