Вчора деякі мої знайомі не змогли дійти згоди у важливих питаннях щодо евакуації українців з Уханя. Тривожне розділення з приводу, з якого б ми мали навпаки об'єднуватися. Але давайте спробуємо усунути емоції і поговоримо про закон.

Існує закон України «про інформацію». Він встановлює обов'язок влади інформувати громадськість щодо прийнятих владою рішень. (п1, ст 6). Закон «про захист населення від інфекційних хвороб» окремо наголошує на праві громадян на отримання достовірної інформації про епідеміологічну ситуацію (ч 1 ст 17), і навіть вказує на відповідальність посадових осіб у випадку, якщо така інформація буде приховуватися або перекручуватися (ч 3 ст 17).

Замість цього продовж кількох днів громадяни не можуть отримати інформацію щодо того, де саме розмістять для санітарного спостереження (обсервації) евакуйованих осіб, поширюються чутки і створюється паніка. Міністр охорони здоров'я Скалецька прямо заявила, що МОЗ підготувало три локації для обсервації. Але не озвучила їх. Так само вона не показала і не довела готовність і безпечність цих місць для самих евакуйованих та місцевих мешканців, підготовку спеціалістів і таке інше. Чи може вона при цьому ссилатися на право влади засекретити деяку інформацію згідно закона «про державну таємницю»? Ні. Бо ч4 ст8 цього закона вказує, що до державної таємниці не відноситься інформація про стан довкілля, аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують безпеці громадян. Такою ситуацією очевидно є епідемія інфекційної хвороби, що має міжнародне значення і визнана такою ВООЗ.

Більше того, згідно ч4 ст.17 закона «про захист населення від інфекційних хвороб» громадяни мають право приймати участь в обговоренні щодо розміщення об'єктів, які можуть негативно впливати на епідеміологічну ситуацію. Законодавець визначив ці всі положення, усвідомлюючи що приховування інформації веде до паніки та ще більшої небезпеки.

А що ми спостерігали усі ці дні? З моменту прийняття рішення про евакуацію громадяни України були обмежені в праві знати де будуть розміщені евакуйовані, які заходи безпеки вживаються, чи готові лікарні та лікарі і тд. При чому готовність має показуватися не загальними фразами «ми готові», а активними діями та повноцінним інформуванням. І точно не з використанням логіки «якщо буде спротив, то відвеземо евакуйованих в Конче-Заспу».

В правовій державі влада мала б понести відповідальність за створювану нею ж паніку. Чи не відбулися при цьому діяння, що визначені як злочинні в КК у ст 238 Кримінального кодексу, а саме «Приховування або перекручення відомостей про екологічний стан або захворюваність населення»? А також чи не відбувся замах на вчинення злочину, визначеного у ст. 235 «Порушення санітарних правил і норм щодо запобігання інфекційним захворюванням та масовим отруєнням»?

Р. S. Евакуйованих українців доправлять до Харкова, а потім в закритий медичний центр Національної гвардії у Нових Санжарах.