Щодо закона про мову. Моя логіка досить проста.
Прочитайте уважно цю новину: «18 березня 2020 року президент РФ підписав закон, який визнає українців та білорусів носіями російської мови без спеціальної співбесіди». Бачите, як всіх російськомовних автоматично зарахували до руского міру?
Далі читаємо нову конституцію РФ: «Российская Федерация оказывает поддержку соотечественникам, проживающим за рубежом, в осуществлении их прав, обеспечении защиты их интересов и сохранении общероссийской культурной идентичности» Тут закріплений основний привід для будь-яких вторгнень та окупацій з боку РФ: законний захист прав російськомовних, бо є культурна ідентичність і всі ці люди є частиною руского міра. Способи захисту цих прав ми вже бачили у дії в Криму та на Донбасі, і це — зелені чоловічки та російські гради.
Відповідно я роблю закономірний висновок: російською мовою розмовляти необачно, або навіть небезпечно, а українська мова натомість стає захистом від таких посягань. Бо дійсно, коли існує висока вірогідність, що завтра до тебе прийдуть зі зброєю, і пояснять це захистом російськомовних, то який інший свідомий вибір має зробити людина для своєї безпеки?
Тому захист української мови на державному рівні — це мегаважливо. Тому вивчення української мови у школі — це справа національної безпеки. Тому усілякі посягання на існуючий мовний закон — це зрада. Тому я буду завтра о 9-00 на мітингу для захисту української мови.
#Мова_має_значення
#МоваБудеЖити
