Останнім часом часто бачу тенденцію шельмувати «експертність» звичайних людей , яка вихлюпується хвилями у соцмережах залежно від головної інформаційної новини дня. Оце от зверхне «вчора всі були політологі, а сьогодні вірусологі», «вчора всі були вірусологі, а сьогодні військові експерти».
Справа не в тому, що люди експерти чи ні. Справа в тому, що вони і справді мають свою думку з різних, часто з усіх (!) , поточних питань, які їх турбують. Насправді було б дивно, якби це було не так. І ця їхня думка суттєво впливає на наше спільне життя. Бо для кожного в країні важливо за кого ці люди голосують, як вони дотримуються карантину чи інформаційної гігієни , проти чого протестують на вулиці, як сприймають війну в іншій країні. Тобто виявляється, що приватна навіть неекспертна думка стає вирішальною в умовах вільного демократичного суспільства. І це добре, що люди її відкрито висловлюють. Тим самим даючи можливість про цю думку дізнатися, та скорегувати за допомогою інформування і просвіти, або відповісти на відповідний запит в політичному полі (це у здоровому суспільстві). При цьому люди ж не самопроголошують себе експертами з усіх питань, вони лише висловлюють власну думку, загалом спираючись на свої емоції, чужі думки та інформацію, що їх оточує.
Те, що дехто висміює як висловлення «експертної думки» , насправді є лише свободою слова. І оця свобода важлива.
