Вже п'ятий день українці знають для чого їм гасло Армія, Мова, Віра.
Більше ніхто не ставить під сумнів, чи не застарів цей лозунг, чи є він прийнятний для сходу і для заходу країни, чи можна його застосовувати у 21 сторіччі.
Коли по вашому місто гатять гради, а на центральній площі зупиняється колона ворожої бронетехніки, то ви починаєте вірити в українську армію так, як ніколи до цього.
Коли єдиним маркером диверсанта є незнання української мови і нездатність вимовити слово паляниця, то ви починаєте розуміти, що мова це ідентифікатор нації.
Коли корегувальниками вогню виявляються попи московського патріархата, а українські церкви відкривають центри допомоги біженцям, то ви несподівано для себе стаєте якщо не віруючим, то атеїстом ПЦУ.
Я вірю, що зараз ми спостерігаємо найвеличніший період в історії нашої країни, в ці дні народжується справжня українська нація. Як і будь-які пологи народження відбувається у крові
