Думаю, завтра кремлівський Гітлер проведе таки «Парад Пабєди» (как же бєз парада-то?!). Не знаю, як це виглядатиме, але спробую уявити, як це повинно було б виглядати в ідеалі:

До початку «Параду» мають бути перекриті всі зв'язки з зовнішнім світом: інтернет, радіо, супутникове телебачення (пожиттєве ув'язнення тим, у кого знайдуть радіоприймач, за супутникову тарілку — смертна кара, на всій території Ерефії — Пєрвий канал і Россія 24, колективний скабєєвосімоньяносоловйов, радіо «Маяк» і Чебурнет). 
Десь поблизу бункера збудовано фанерний Хрещатик у масштабі 1 : 1, звідки й ведеться пряма телетрансляція на всю Расссєюшку голосом Скабєєвої. На фанерному Майдані, який, як оголошує дикторка, перейменований в «Площадь руссскіх асвабадітєлєй» стоїть 50-метрова позолочена трибуна вся в двоголових орлах і хрестах, посередині — Путін, в 20-ти метрах справа й зліва — Шойгу з Шарієм, Мєдвєдєв з Мєдвєдчуком, Кісєльов з Ківою, Лавров з лавровим вінком мироносця і всіляка інша шалупонь. На дахах — снайпери, за фанерними колонами — вогнеметники.

Площа заповнена вдячними українцями у плахтах, віночках, шароварах і смушкових шапках (вишиванок на всіх у костюмерів не знайшлося, тож дехто одягнутий у вишиті півнями косоворотки, а замість смушкових шапок — картузи з квіткою), з кишень у багатьох стирчать шматки сала і бутлі самогону, заткнуті кукурудзяними качанами, у декого в руках — балалайки, гармошки, є кілька раритетних бандур. З безпечної від трибуни відстані (ближче не пускає охорона) вони тягнуть руки до Путіна, падають на коліна, плачуть від щастя і завивають з диким акцентом: «Спасібі, батька родний, что врятовал нас, нєдостойних малоросов, от праклятых бендеровцев!», хтось б'є поклони, рвучи на собі вишиванку, хтось ридає, качаючись по фанерній бруківці і пускаючи з рота піну.

По площі під конвоєм ведуть сотні полонених  ЗСУ, камера наїжджає: більшість полонених з фіксами і з татуюванням, в кадрі крупним планом з'являються тату «Главное в зоне — вор в законе» і «Рожден русским в СССР» (оператор швидко відводить камеру вбік). 

На броні БТР везуть полоненого Зеленського в шароварах (Зеленського дуже правдиво за великий гонорар грає Безруков), за бронетранспортером пішки йдуть зі зв'язаними руками Залужний, Порошенко, Ющенко, Тягнибок, Тимошенко (хто їх грає — здалеку погано видно, але, придивившись, можна впізнати загримованих Машкова, Порєчєнкова, Охлобистіна, Баскова і Тіну Кандєлакі). Всі плачуть, каються і просять вибачення, а «українці» з натовпу плюють в них і кидають кукурудзяні качани.

«Зеленського» підвозять до помосту, на якому він схиляє перед Путіним голову і оголошує капітуляцію України. А також її денацифікацію, демілітарізацію, деукраїнізацію, деНАТОзацію, дезаконозацію і десвободизацію. Після чого на поміст піднімається кат з сокирою. Безруко..., тобто «Зеленський» починає вириватись і кричати: «Ей, ми так нє договарівалісь!», кат нахиляється і тихенько обіцяє йому додатково мільйон доларів гонорару і «Ладу Каліну» ручної збірки, Безру..., тьху ти, «Зеленський», пускає слину й згоджується, після чого кат відрубує йому голову. Решта масовки (голосніше всіх — Басков з Кандєлакою) починають верещати й вириватись, але голови рубають всім (Путін на трибуні підморгує здалеку Лаврову і тихенько каже: «Баби нових нарожают»). Натовп «українців» кричить «Ура!» і кидає догори наклеєні вуса й пусті пляшечки від бояришника, по всій Расєї народ перед екранами телевізорів переживає масові оргазми.

Починається військовий парад. Їдуть надувні балістичні ракети, дуже схожі на справжні. Торохтять траками по фанері дуже подібні до справжніх фанерні танки, які рухають, крутячи педалі, сховані всередині люди. Йдуть колони військових з гвинтівками Мосіна зразка 1891 р. у гумових чоботах і картонних бронежилетах. Вони несуть військові трофеї з переможеної України: матраси, костюми, блендери, жіночі бюстгалтери і зняті з убитих дітей кросовки. На спеціальних платформах везуть трофейні пральні машини, бойлери, телевізори і килими.

Йде «Безсмертний полк»: по площі везуть десятки трун, наповнених тим, що лишилось на полях України від непереможних російських воїнів після переможних російських наступів, на кожній труні написано «Можем повторить». За трунами йдуть радісні, усміхнені родичі загиблих, з транспарантами на дрючках «Спасибо, Владимир Владимирович, я получила за своего Ванечку (Петечку, Федечку...) 7 миллионов рублей!» (насправді менше, бо більшу частину присвоїли ті, хто розподіляв гроші).

Гримить військовий оркестр Большого Театра, який грає Гімн Росії, що плавно переходить у «Боже царя храни!». Путін оголошує Спеціальну Військову Операцію успішно закінченою: Україну перейменовано на Малоросійську Губернію, українську мову, літературу, культуру і історію назавжди заборонено, всіх нацистів знищено, а народ Малоросії радісно вітає російських братів-освободітєлєй. Губернатором Малоросії оголошено Іллю Ківу, якого тут же приводять до присяги. Оголошено, що НАТО саморозпустилося, США, Велика Британія та інші країни масово просяться до складу нової Російської Імперії, але Росія вирішила ще подумати, чи заслуговують вони на це. А тим часом закрила свої кордони — щоб голодні ніщеброди з Заходу не кинулись розкрадати російські продукти, товари, корисні копалини і високі технології.
Салют над площею! Народ по всій Росії ридає від щастя. Дикторка всіх вітає з «Вєлікой Побєдой» і оголошує, що на честь цього великого свята Владімір Путін дарує всім дві вихідних години: завтра на семиденний суботнік можна виходити не о шостій ранку, а о восьмій! А зараз світло вимикається і настає комендантська година.
Кінець.