Вони дійсно йдуть — щоб ви не сумнівались. Не тільки шахрайські і спам-війни. Але й інформаційні війни проти українців. І чергова «спєцапєрация» може початися з запиту в друзі.
Ось хтось присилає вам такий запит. Зразу ж приймете чи задумаєтесь? А якщо задумаєтесь, то на основі чого приймете рішення? Я завжди в таких випадках заходжу в профіль «претендента», щоб побачити, що то за потенційний друг - війна все ж таки (люди з пустим профілем — то окрема історія). Найчастіше все зразу стає ясно: якщо весь профіль заповнений інформацією про фірму чи послуги, ясно — вас використають як додаткову рекламну площадку. Якщо профіль абсолютно не перетинається з реаліями нашого воєнного життя (фітнес, кулінарія, екзотичні пейзажі, красуні з силіконовими губами, екстасенсорика, теорія змов...), — ясно, що новий потенційний друг чи подруга будуть готові спілкуватись з вами лише на ці теми. Чи потрібно це вам — вирішувати тільки вам.
Іноді пишуть жіночки, яких я для себе називаю «шукачі пригод». Як правило, іноземки. Це все ж не війна, це просто флірт, хоча часто дуже нав'язливий. Такий собі флірт-спам, пустий і нецікавий. Ось пише 18-тирічна чорношкіра американка — «А що ви зараз робите? А я п'ю каву. А як Ви спали? Ви мене зацікавили як чоловік, і т.п.» (чим я її «зацікавив як чоловік», якщо я їй явно в дідусі годжусь?). Іншого разу «з місця в кар'єр» написала італійка: «Я шукаю чоловіка, який здатен зрозуміти тонку, вразливу, естетично чутливу жіночу душу»... Панянки явно без якихось злих намірів, тому мені не хочеться їх ображати. Тож придумав таку стандартну фразу у відповідь, яку перекладаю на потрібну мову: «Привіт, пані, дякую Вам за допис, дуже приємно! Але у нас йде війна, геноцид нації, тому мені зараз просто важко думати і говорити про щось інше. Якщо хочете — можемо поспілкуватись на цю важливу для мене тему». Після цієї фрази вони щезають...
Бувають профілі іноземців, відносно яких важко сказати щось однозначно. Теми піднімають різні, але про Україну, як правило, нічого не пишуть (що для іноземця простимо — про нашу країну вони можуть знати так само небагато, як ми, наприклад, про яку-небудь Намібію). Також іноді профіль може бути не пустий, але закритий для недрузів. Притримуюсь думки, що українці-однодумці повинні єднатись в час війни, а іноземцям потрібно якомога більше розказувати про нас, тож іноді для експерименту приймаю такий запит — для того, щоб побачити закритий профіль або донести іноземцю інформацію про Україну (тим більш, що видалити неадеквата з друзів ніколи не пізно).
Після прийому запиту бувають цікаві історії:
Іноді зразу приходять «пропозиції, від яких неможливо відмовитись», типу «в Аргентині під час ДТП загинув бездітний мільйонер, який заповідав переказати свої 20 мільонів доларів однофамільцю з України. Думаємо, що Ви — найкращий претендент» і т.д. Краще зразу послати. Але якщо маєте час і натхнення — можете постібатись. Недавно після прийняття у друзі мені в месенджер пришов ретельно перекладений українською допис від «хворого на рак таїландця, який проживає в США» — сповіщає, що у нього 4-та стадія, лишилось недовго, «тож хочу розпорядитись 3,5 мільйонами доларів, зібраних за все життя. Хочу передати ці гроші Вам для допомоги дітям у всьому світі, прохання звернутись до мого адвоката на електронну пошту таку-то...». Я написав, щоб він переслав ці гроші на рахунок одного з українських волонтерів, який купує медпрепарати і техніку для ЗСУ (дав посилання), бо українські військові зараз захищають не тільки українських дітей, але й дітей усього світу. Він подякував, написав, що доручить це своєму адвокату. Сумніваюсь, що доручив. І що той адвокат дійсно існує (тобто, що він адвокат, а не спільник шахрая).
Але буває, просяться в друзі (точніше, в подруги) особи з неприкритою еротичною орієнтацією: весь профіль — в задницях і цицьках претендентки, а іноді навіть з прямими закликами типу «Хочеш побачити більше мого чудового тіла — заходь за посиланням...». Обережно! Якщо зайдете — ризикуєте підхопити хоч і не венеричний, але все ж неприємний вірус. Комп'ютерний. Крім того (що ще небезпечніше), є ймовірність, що по той бік монітора сидить не сексапільна красуня, а товстий, вусатий, ригаючий пивом з воблою «таваріщь майор», який використає ваш еротичний інтерес для вашої дискредитації. Хоча сексапільна красуня теж може бути — в якості живця для полювання на вас. Для цього можуть бути задіяні різні методи. Одного разу до мене попросилась у друзі симпатична дівчина, судячи з профілю, іноземка, і профіль її не віщував ніяких несподіванок — ну, цікавиться панянка екологією і правами жінок в країнах з деспотичними режимами, вся така за мир і за все хороше проти всього поганого... Зразу ж після прийняття запиту пішли дописи у приват: «Привіт, солоденький, ти мені подобаєшся! Я люблю еротичні ігри. Якщо хочеш побачити мене зовсім без одягу, заходь у Скайп, ось тобі мій логін, за яким мене знайдеш...». Зразу ж видалив нову «подругу». Ще при СРСР у тодішнього КДБ був такий улюблений прийом для дискредитації дисидентів чи навіть якихось іноземців, незручних для Страни Совєтов: їх ловили на адюльтері, черезмірній еротичній зацікавленості, нестандартній сексуальній орієнтації, проститутках, всіляких еротичних збоченнях, еротичному спілкуванні з неповнолітніми... Записувалось на магнітофон, а ще краще — знімалось на камеру, а потім цим шантажували жертву. І в наших реаліях це спрацює: зайдеш у Скайп до такої кралі, а потім в Мережі з'явиться відео: «Вот чем занимаются в свободное время ваши „укропатриоты“, пока других по „могилизации“ гонят на фронт убивать ваших российских братьев»...
А ось — жесть. Такий собі Сергей Викторович Иванов з Алушти, що в окупованому українському Криму, попросився до мене в друзі. От що повинно бути в голові у людини, щоб проситися у друзі до мене з таким профілем?!
25 лютого 2022 р. (назавтра після повномасштабного вторгнення Рашки і перших масштабних убивств!) Сергей Викторович написав: «Россия в мире со своей территорией и народами это как-будто посольство Царства Небесного на земле... В отличии от западных широт и другого мира мы отличаемся невероятным гуманизмом к ближним своим и окружающему миру. Мы постоянно помогаем жить всём народам, постоянно строим, отдаём гуманитарную помощь, всячески помогаем и созидаем, а не выжимаем, не отбираем, не грабим! Посмотрите сколько СССР построил в разных странах полезного, сколько хорошего. Даже „оккупированный“ Авганистан и его артодоксальные представители сегодня кланяются и благодарят Россию ! Да СССР-Россия это беспорно созидатель человечества...мы очень душевный, духовно развитый народ...». Невдовзі мешканці Бучі і Гостомеля близько познайомляться з «гуманізмом» і «душевністю» «духовно развитого народа». Але доброго Сергея Викторовича все ж дуже засмучуєа кровожерливість українців: «Сегодня больно смотреть на Украину которой овладели хищники особой породы которые наслаждаются кровью, которые с ужасающим наслаждениям твердят, говорят, показывают сколько они убили, скольким пустили кровь, скольких сожгли. И, это вещают с официальных властных страниц власти в Киеве! Как к этому относиться? Удивительно, что при этом они обвиняют Россию. Так кто жесток, кровожаден, кто добр и милосерден?...У россиян нет вражды, ненависти, кровожадности к украинским братьям. Печально читать коменты украинских представителей, которые с ужасающим наслаждением показывают фото жертв этой войны с глумящимися комментариями, с жаждой смерти, с хищнеческой, бешеной жестокостью к погибшим русским. Я спрашиваю это правильно?... ОПОМНИТЕСЬ!». Наостанок він розміщує молитву до «Генералисимы (?!) воинств небесных, Миротворицы Божией Матери» з проханням «остановить войну между украинскими и русскими братьями»
Невже ця тварюка не продивлялась мій профіль, не бачила моїх поглядів?! Чому вирішила, що я захочу прийняти його запит?! І що намірялась робити, якби я прийняв? Розміщувала би у мене на сторінці матеріали про «Россию — посольство Царства Небесного на земле» і про «Украину которой овладели хищники особой породы»?! Схоже, тут просто крайній випадок виродження з некрозом кори головного мозку.
А тепер — вишенька на торт, головне, до чого я вів. Ось це — набагато тонше! Хитрий ворог, що трохи розуміється на інформаційній війні.
Такий собі пан Rej Rejko (країна походження чи якась особистісна інформація не вказані). Після того, як він попросився до мене у Фейсбучні друзі, я зайшов у його профіль і на перший погляд оцінив як адекватного: у шапці — прапори України і Євросоюзу, на аватарці — череп, насаджений на серп і молот. Та й у самому профілі багато проукраїнських демотиваторів, що висміюють Путіна, показують агресивність Рашки, що нападала на сусідів на протязі десятиліть, матеріал про звірства Совєцької Росії проти україців 70-тирічної давності (хоча про сьогоднішні звірства росіян в Україні — нічого). Про корупцію в українській владі теж є — як же це оминеш? Ну, начебто, «свій»? Прийняв запит.
А потім почав розбиратись детальніше і бачу — щось не те... І чим далі, тим більше. По-перше, все в Україні погано. Ну, буквально все! Влада краде, командування теж не заслуговує на похвалу. Скрізь йде злочинна мобілізація — українцям вручають повістки на похоронах, військові вриваються в домівки, з побоями тягнуть «наших хлопчиків» насильно в армію під крики домочадців, тут же адвокат з криками: «Увага Всім! Неймовірне скоцтво по мобілізації! В що перетворюється країна та як захиститися? Люди, не мовчіть, в Україні порушуються права людини, встановлюється деспотична диктатура, а армійське керівництво на це не реагує!». Взагалі, неймовірна кількість матеріалів про «злочинну мобілізацію» — схоже, це зараз основна загроза для України, а ніякі не ракетні обстріли і атаки Рашки. Купа відеороликів Олега Соскіна, який розказує, що Путін насідає, Україна програЄ, а США командують Україною з наміром зробити разом з Рашкою на її місці випалене поле, а потім самим там зацарювати. Одним словом «Вашінгтон і Москва заодно, українська влада їм підігрує, а в програші — бідний українець, і буде капець». Хоча й самі українці не такі вже й «бідні», а бидло-бидлом: наприклад, ті, що емігрували до Чехії, по-хамськи себе там ведуть, шокуючи місцевих. Всі все крадуть, «зелені упирі» здали країну Росії і Штатам, передані Україні гроші з США і Європи порозпихали по кишенях, електрику вимикають для того, щоб хтось заробив на відсутності світла... Але тут прокол: зазвичай ті, хто критикує «зелених», пропонують якусь альтернативу. Наприклад, пишуть, що Порошенко будував армію, а не пускав гроші на «велике крадівництво», він не допустив би такої злочинної безтурботності з «поїдемо на шашлики» напередодні війни і т.п. Згадують добрим словом Яценюка, чи Тимошенко, чи ще когось у приклад ставлять. Залужного, наприклад. І все ж не дуже звіріють з критикою: розуміють, що собачитись між собою в такий час — то грати на руку Путіну. А тут... суцільні матеріали про ВСІ державні структури України, включно з військовою верхівкою. Зеленський — блазень, роззброїв країну, Порошенко підірвав 5 складів з боєприпасами і вбив гривню, за рахунок чого набив кишені, Яценюк такий самий, альтернатив — ніяких, всі все розтягують, лягли під США, вірити нІкому, там — все валиться, там — скоццька мобілізація, США і Європа хочуть перетворити Україну в випалене поле, на фронті програЄмо — нема куди бігти, «всепропало»! От як може реагувати на це українець, що не має імунітету від маніпуляції? Ці матеріали працюють на нашу стійкість і на перемогу? Чи на ворога працюють?
Остаточно ж мені відкрило очі на пана Rej Rejko розміщене ним посилання на відеоролик «КТО ВРЁТ: ЗЕЛЕНСКИЙ ИЛИ СОЛДАТ? Кто Побеждает На Самом Деле?» (інтерв'ю Такера Карлсона з полковником Дугласом Макгрегором). Якщо хто не знає, Такер Карлсон — упоротий трампіст і відома в США cyкa, яка агітує ні в якому разі не давати зброю Україні, говорячи: «Ну подивіться: Росія. Там же газ, нафта. Це ж багата на ресурси країна. Ось з ким треба дружити. До чого тут Україна?». І, на жаль, має великий успіх серед американського бидла. Його співбесідник полковник Дуглас Макгрегор, ображений на свою країну за неналежну оцінку своїх воєнних заслуг (хоча при Трампі був виконуючим обов'язки Міністра Оборони) — улюбленець росіянських ЗМІ, ненависник України і противник будь-якої допомоги їй. У 2014 він підтримав анексію Криму Росією, хвалив «народ Донбасу» в так званих ДНР і ЛНР, він взагалі відкрито підтримує Росію, говорить про «Росія не може програти цю війну» і про «Америка сама винна, що не дослухалась до Путіна». Він розвінчує «західну пропаганду про начебто кровожерливість Росії» і засуджує «роль США в цьому конфлікті». Розказує, що Україна мобілізує в армію підлітків, але все одно прогрАє. А ще він закликає ЗСУ скласти зброю. Ось і в цьому ролику, посилання на який дав Rej Rejko, полковник закликає не давати зброї Україні і каже, що якби подивилися вміст офшорів на Кіпрі, то побачили б там мільярди Залужного та інших українських воєначальників. Під цим інтерв'ю на YouTube заклик донатити відео через російський Сбербанк (!) і купа рассссєян, радісними лайкаючи, бісяться з коментами типу «Наконец-то вы сказали нам правду! x@xлам однозначно — п...да! У Европы есть такая забава: время от времени получать п...ды от России!», і т.д. Ось такі, виявляється, однодумці у пана Rej Rejko!
Написав цьому пану: «Що Ви робите? Нащо це лайно у себе на сторінці постите? Часом не в Рассєї живете?». У відповідь отримав — «Ти Вася поц,хоть i маеш освiту!». Більш того, після мого коментаря це відео за посиланням щезло — видно, прибрав пов'язаний з ним свій власний аккаунт YouTube. Саме відео на YouTube лишилось, але до нього тепер прив'язаний якийсь інший аккаунт з трьома підписниками і відсутністю компромату (донати через Сбербанк РФ, купа рідісних коментарів пaцaків).
Спочатку я було подумав, що Rej Rejko — просто відморожений український дурень-"всепропальщик" або ж клієнт психіатра. Але, проаналізувавши профіль, почав схилятись до думки, що тут гірше — тут "таваріщь майор" з Рашки працює по лекалам Геббельса — згідно з розробленим ним принципом "40 на 60" ("ЗМІ повинні давати 60% своєї інформації на користь противника. Зате, заробивши таким чином його довіру, 40%, що залишилися, можна використовувати для надзвичайно ефективної завдяки цій довірі дезінформації"). Очевидно, він і моєю Фейсбучною сторінкою планував скористатись з цією ж метою. Непогана спроба, "таваріщь". Але спалився. Кілька разів. По-перше, захопившись, порушив "заповіти Геббельса" почав постити не 40% брехні і всепропальства, а всі 80%. По друге, дуже грубо спрацював, солідаризувавшись з відкритими ворогами України — тарганами Такером Карлсоном і Дугласом Макгрегором. По-третє, побачивши, що підставився з цим інтерв'ю, панічно видалив свій аккаунт, чим ще більше підставився. По-четверте, проколовся з одним демотиватором про Порошенка, якому приписав "причетність до ДЕРЖПЕРЕВОРОТУ у 2014" (українець так нізащо не скаже — типовий расєйський наратив). Ще й дуже нервово зреагував на мій досить коректний коментар. Та й обмовки "маЕш освiту!" і "хоть" (замість "хоч") видають не україномовного.
Звісно, випер його з друзів. Але дуже насторожило, що у нас з "таваріщем" було аж 15 спільних друзів! (хоча й неможливо побачити, яких саме — приховано). Це ж хтось повівся!
Тож видаляйте без жалю цих тарганів з фейсбучних друзів. Дихлофосом "друзєй-таваріщей"!
