Ця перелицьована імперська ідея отримала гучну назву – «русский мир»!
Проте, придивившись уважно до «русского мира», ми зрозуміємо – перед нами той самий окультно-ідеологічний, військово-політичний сурогат, що зліплений на основі тих самих понять антисвіту!
За задумом авторів цього сурогату, він має виглядати як відтворений «слов'янський світогляд» та підміняти собою істинне православ'я (правдиві знання Світлого Ірію, Прави, Вселенської світобудови, Вселенського закону Творця)! «Русский мир» для Москви має стати ідеологічною зброєю та прокласти шлях до нового закабалення слов'ян, а надалі, і усіх інших народів планети.
Для досягнення своєї мети ідеологи «русского мира» використовують усі можливі засоби «гібридної» війни: обман, підлість, лукавість, вивищення зрадників, підкуп відступників, дипломатичні виверти, військовий терор, брехливу риторику.
Вповні очевидно, що першою жертвою «гібридної» війни стало власне населення Російської Федерації. Нині воно безповоротно одурманене потужними медійними засобами, які роками ґвалтують мізки власних громадян.
Фото. Дух «русского мира» підтримують і рядові громадяни Російської Федерації
Населенню Федерації втискують у голови брехливі твердження, що спадщина слов'янських народів, найперше українців, належить виключно Москві. Що Москва, начебто, і є «істинним» носієм слов'янської спадковості. Що будівничі «русского мира» мають вповні «законні права» визначати історичну долю усіх слов'ян, і найперше українців. Бо так витікає з компільованих давньоруських літописів, які визнаються справжніми і українською наукою (див. статтю «Літописна історія слов'ян – пошуки втраченої правди„).
У цьому плані агресивний тиск сталінського ґатунку вже спричинив перші наслідки.
Поширення ідеї гегемонії «русского» над слов'янським та українським, прилаштування яхівського перунізму чи скандинавського одинізму до слов'янського спадку, викликали на теренах Російської Федерації бурхливий сплеск особливої за змістом субкультури — псевдослов'янізму.
Проте навіть поверховий аналіз псевдослов'янізму говорить одне – це чергова форма претензій адептів «русского мира» до доброї половини країн Європи, а, найперше, до України. Це спосіб зомбування власного, в більшості не слов'янського, населення і метод обману усіх слов'янських народів (див. статтю «Псевдослов'янізм та слов'янські цінності„).
Одночасно, псевдослов'янізм являється лукавою формою мімікрії — способом приховування агресивної ідеології за брехливими історичними конструкціями, де окультизм та магія яхівского, одиніського та перуніського кореня, видаються за, нібито, «правдиву» давньослов'янську віру.
Фото. Псевдослов'янське татуювання «Перун» у активного поборника «русского мира»
Підтримуючи псевдослов'янізм влада Російської Федерації прагне приховувати історичну правду про історію власних народів, про минуле Поволжя, про формування давнього населення Московської держави на іншій, ніж у слов'ян, ідеологічній та етнічній основі (стаття «Слов'янська археологія та таємниці великої духовної спільноти„).
Рис. Карта розселення фінно-угорських народів Верхньої Волги у 8-9 ст. н.е.
До того ж, вістря псевдослов'янізму направлено і на значну частину населення України, на жителів інших слов'янських та неслов'янських держав.
У розрахунок береться те, що в Україні, як і у інших державах світу, не відбулось швидкого та необхідного вибракування карамзінсько-сталінських, великодержавних, імперських викладів історії, з заміною таких на достовірні і правдиві (про що йшлося вище).
У школах і університетах усього світу донині викладаються антислов'янські історичні теорії, сформовані ще у царські та радянські часи. Саме вони вносять у голови молодого покоління землян зневажливе ставлення до усього слов'янського та українського. Саме вони підміняють собою істинні знання про величне минуле слов'янських предків (rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/132).
Це говорить про те, що база псевдослов'янізму не тільки збережена, але вона і надалі домінує у шкільних та університетських підручниках цілого світу. До того ж, ця база, має потужний розголос у засобах масової інформації. Вона художньо підкріплена у численних романах, картинах, фільмах!
Невже цього не помічаємо?
Під кінець хочеться сказати і про псевдогероїв. Особливо про тих, які діяли у період Руїни, у середині 17 — на початках 18 ст. н.е.
Такі псевдогерої, безсумнівно, належали до шляхти, магнатства, духівників-відступників. Вони приймали активну участь у формуванні промосковської Гетьманщини та змагались між собою у спробах збільшити свої статки та число кріпаків.
Рис. Картина І. Їжакевича «Кріпаків міняють на собак»
Тому хочеться спитати: а яке відношення мають ці особи до збереження тієї України, яка постала у 14-15 століттях зусиллями Отців-Рахманів, української старшини, козацьких отаманів? Невже не вони ділили країну у 17-18 століттях, прохаючи підтримки у чужинців?
Чи можливо ці особи виявляли зразки особливої відданості батьківській вірі, світогляду предків, і не пустили у власний дім єзуїтів, масонів, інших окультних недоброзичливців?
Відповідь очевидна!
Це вони, гетьмани, магнати, шляхта, духівники-відступники, зрадлива старшина, у прагненні швидкого збагачення, у гонитві за примарною владою, торгували сокровенним, зраджували батьківську віру, вступали у змови з орденами, ложами, масонськими колами, допомагаючи ворогам нищити рахмано-волхвівську православну систему, та, власне, державу Україну!
То чому ж славимо їх?
І на останок…
Вповні зрозуміло, що Українську державу у 17-18 століттях поклали до ніг ворогів не чужинські армії, не ворожі солдати, а внутрішні світоглядні зрадники, духівники-відступники, спокушені та задобрені адептами ворожих ідеологій!
Без їх допомоги, без їх духовного відступництва, ніякому ворогу ніколи б не вийшло знищити Українську державу та її рахмано-волхвівську систему! Бо ця система тисячоліттями переживала чужинські напади і не була подолана ворогами аж до 18 століття.
В усі тисячоліття далекого минулого, після важких часів, рахмано-волхвівська система знову і знову набирала сил та діяла. Вона благотворно впливала на слов'янське суспільство та українське державотворення!
Фото. Давньослов'янські (роські) хрестики з Волині з відтворенням кола життя
Аналізуючи історію рахманства, необхідно усвідомити головне:
- Нам, українцям, варто глибоко переосмислити значення і провідну роль рахмано-волхвівської системи у історії слов'янства, у історії української державності, у становленні світоглядних та ментальних особливостей нашого народу!
- Нам українцям, потрібно розгорнути широкі дослідницькі роботи у різних напрямках, які допоможуть зрозуміти суть рахманства у історії України, та які дадуть можливість отримати численні артефакти з минулого, що ще чекають своїх дослідників!
- Нам українцям, варто відкинути імперську луду сталінсько-карамзінського ґатунку, та започаткувати процес написання правдивої історії Артанії-Дулібії-Росі-України!
- Нам українцям, варто поширювати правдиві знання про рахманство, про світогляд предків, про історію народу, які мають стати міцною гарантією української національної безпеки, запорукою стійкості відновленої Української держави!
Лиш осягнувши величний досвід предків, їх головні успіхи та помилки, ми зможемо побудувати духовно незламне, справедливе та людяне суспільство, суспільство на законах справедливості і людської любові, на законах Творця!
Нині ж, українцям варто покаятися у тому, що не надто добре берегли найцінніше — рахмано-волхвівську систему та її Отців, які тисячоліттями були світочами слов'янського та українського духу, стрижнем слов'янської та української державності!
Рис. Старотець-Рахман слов'янського минулого
Також маємо зрозуміти неминучість покути за даровану Творцем нагоду дослідити, осягнути та виправити помилки наших дідів!
Для цього, маємо повернути собі знання Прави, істинний православний світогляд, маємо навчитися шанувати великих та незрадливих подвижників слов'янського минулого, великих українських духовних Предків!
Їх душі чекають цього!
Слава Їм!
Слов'янська історія – загублене минуле (гібридні війни та Україна) частина 1
+ + + +
Матеріал створено на базі статті «Слов'янська історія — загублене минуле'
