Прилетіла мені вчора знову в особисті повідомлення хвалебна ода, як я, мовляв, мав рацію, коли застерігав, що Майдан в тій формі в якій він стався — є однією з глав сценарію, який призведе до дуже негативних подальших подій.
В той час я писав декілька дописів, які набули значного поширення. Один з варіантів подальшого розвитку подій, який вказував — війна.
 
   Хоча під час цих подій в мене в голові часто виникала картинка майбутньої можливої війни — це не були якісь екстрасенсорні здібності, а певні аналітичні спостереження.
 
   Дуже багато людей з мого близького оточення не розуміли й звинувачували мене в моїй такій «недалекоглядній» позиції. Не розуміючи, що я підтримую цілі, які ставив Майдан, розумів і розділяв прагнення людей, але бачив, що ситуація складається так, що благородні прагнення людей експлуатують і ведуть їх по сценарію, який призведе до біди.
 
   Адже я розумів геополітичне протистояння за Україну, розумів переддефолтний стан країни, розумів неоднорідність світогляду наших громадян і бачив, що створюється і формується картинка, якою будуть лякати певну частину наших громадян.
В певний момент помітив, що в цей процес вклинились спецслужби росії, які маніпулювати й нашою тупою владою, підштовхуючи й змушуючи їх до нелогічних кроків і вдало створювали жахітливі картинки серед протестувальників для залякування мешканців півдня та сходу.
 
  В коло мітингувальників вклинились молодчики, які били ланцюгами та кидали коктейлі молотова в ситуаціях, де в цьому не було потреби, але це створювало потрібну картинку для залякування «східняків». Водночас ще до початку Майдану, можна було побачити в інформаційному просторі елементи підготовки ДНР-ЛНР та формування світогляду мешканців півострова.
А в інформаційному середовищі росії вже декілька років до Майдану почалась промивка мізків росіян про не хороших хохлів.
 
  От все це до купи складалось в пазл і наштовхувало на думку, що росія вклинилась в цей процес і розвиває для себе необхідний сценарій і маніпулює і владою, і протестувальниками.
Перетворюючи мирний протест на «криваву картинку». Не можна було допустити, щоб люди велись на ці провокації й тут ще питання до таких персонажів, як «куля в лоб» і тому, хто закликав їхати на Межигір'я, після того, як уже Яник погодився на перевибори навесні.
 
  Адже перевибори — це був поганий розвиток подій для сосіян, а от залякати Яника і вивести його до росії — саме те, що потрібно.
Є сподівання, що це все ж була односібна гра, а не узгоджена з заходом, щоб розділити сфери впливу. Але млява реакція на події в Криму наштовхує на не дуже хороші думки. Повністю виключати варіант договірняка не можна.
 
Чому росія запустила цей сценарій?
 
По суті він почався після першого Майдану, коли вони зрозуміли, що надії отримати контроль над Україною мирним шляхом уже не має. В цій грі, коли саме економічними інструментами отримуєш країну, росія програє заходу. Ось тоді й болотяні запустили ось цю всю лякалку про НАТО і багатополярний світ. Мюнхенська промова 2007 дала старт цій стратегії протистояння саме в публічній площині.
 
А далі почались промивання мізків про рух НАТО на схід. Про те, що хтось там буде в Криму ракети розміщувати. Це все були фантазії для того, щоб виправдати майбутні агресивні дії проти України. Я не знаю чи Майдан був спільно контрольований з Заходом, щоб дати старт поділу України (щоб потім для українців була якась логічна картина, чому цей поділ відбувся), чи це почалось стихійно і Захід, і росія включились в цей процес. І пуйло вирішив, що це ідеальний момент, щоб розпочати те, що вже давно задумувалось. Але факт того, що вони почали свою спецоперацію в той момент для мене був очевидним. І я розумів, що єдиним варіантом, який би зупинив цей сценарій — це була б відсутність потрібної кривавої картинки. Якою маніпулювали і залякували мешканців Криму та сходу, що до них відправляться головорізи, які будуть вирізати «рускоговорящих».
 
Я був не проти Майдану, а проти такого сценарію.
 
Тому звісно нікому і ніколи я не дорікну за участь в Майдані й скажу, що це ми самі винні, що все це почалось.
Не був би Майдан, знайшлась би інша причина, щоб дати початок тому, що готувалось задовго до.
Єдине, я не втомлюсь повторювати, що завжди на ситуацію треба дивитись цілісно, зняти «рожеві окуляри», усвідомити, що не має добреньких в геополітиці, що наші союзники — це не лицарі на білих конях, а теж мислять виключно категоріями сфер впливу та вигоди. Але, звісно, їх бачення побудови суспільства нам значно ближче.
 
Шкода, що в плані перемоги ми не почули задач, які ми поставили самі собі. Бо це, знову ж таки, прояв інфантильності.
Звісно, ми в ситуації, що визначальні кроки до перемоги, залежать від наших партнерів, але як щодо боротьби з корупцією, зміна підходів до комунікації з «колискових для малят» до серйозної дорослої розмови.
Сподіваємось, все це та багато іншого в секретних пунктах плану перемоги.