(частина перша)
Змалку, коли дитина вивчає навколишній світ і формує розуміння його правил і законів, одними з найперших джерел є казки. Спочатку їх читають батьки, бабусі, дідусі, а потім, навчившись читати, дитина починає їх освоювати самостійно.
Але здалося мені, що не все там так однозначно і я вирішив трохи заглибитись в це питання.
Сказати, що я був шокований, це нічого не сказати.
В мене є класна підбірка з серії «Казки народів світу» і тому я почав її ретельно вивчати, порівнюючи уподобання різних етносів.
Важливим в казках є те, що вони народні. Тобто придумані більшістю і тому відображають стан речей в головах простих людей на певні моменти час. Крім того, казка це мрія, фантазія, щось таке що хотілось би мати, уявний світ. І тому це ще цікавіше. Тому що будь-яка подія — це факт, а будь-яка фантазія — це психологія.
Скільки цікавих речей випливло, скільки закономірностей, скільки зв'язків з сучасністю і скільки запитань, що «ні в сказкє сказать ні пєром опісать».
Казки різних народів мають певні відмінності, але через всю їх масу, майже без винятку, проходить декілька постулатів, які з дитинства ми читаємо нашим дітям, навіть не задумуючись, що ми інсталюємо в їхній не сформований мозок. Ми не обговорюємо казок, не пояснюємо, не вислуховуємо думку дитини щодо ситуації, яку нам показали головні герої видуманого твору.
Чи мають ці казкові аксіоми вплив на подальше життя дітей? Які алгоритми вирішення життєвих задач вони пропонують малечі? Я не знаю, але готовий обговорити це з вами, розумними людьми.
Отже, почнемо.
Постулат №1
Всі правителі недолугі і розумово недорозвинені.
От куди не кинь, одна й та сама ситуація – сидить на троні якесь чудо, в нього все є, гроші, землі, купа підданих, радників, сильне військо. Як він дає цьому всьому раду? Не зрозуміло. Аж тут в нього виникає якась задача, яку, ця вся силенна купа народу і гора можливостей не може вирішити. І що? Все? Та ні, в якомусь далекому селі є якийсь хлопчина, який, враховуючи специфіку того часу, не вміє ні читати ні писати, але тупо геніальний від природи і саме в цей момент приходить до палацу (а попасти такому селянину в палац до короля, це вам не до голови райдержадміністрації, це раз плюнуть) і оппа, все вирішує. Король відразу йому дочку і пів королівства. Тут все чітко, він же тупуватий, той король. І цей хлопець, в перспективі стає королем. От тільки стає він унікальним розумним королем чи тупішає, по традиції, сівши на трон, казки про це чомусь не розповідають. Хеппі енд.
Постулат №2
Мати винна
В багатьох казках різних народів виникає ситуація, коли все чудово, юнак знайшов розумну дружину на всі руки майстриню і живуть собі десь, поживають, добра наживають і тут, рррраз і треба йому чомусь повернутись додому, ненадовго, просто заскочити щось зробити. І дружина йому наказує або нічого не їсти або ні з ким не розмовляти, або нічого не брати, або ще щось бо тоді всьо, кінець всьому. Хлопчина дає обіцянку і мчить додому. Прискакує і тут як назло всі починають йому щось пропонувати з забороненого списку і він віднєкується і протистоїть, бо ж дружині поклявся (може побоюєцця її), аж раптом джокер – рідна мати. Ну і все по схемі – нагодувати, шапку одягти і тд. Ну і звичайно ж матері син не може відмовити, вкусив бутерброд чи взяв щось і з рук і все, забув дружину.
Конфлікт невістки і свекрухи з давніх-давен бродить в людських головах…
Що цікаво, що для дружини це не є несподіванкою і на такий випадок в неї завжди щось мається в рукаві і вона знає вихід з ситуації…
Далі буде...
