А ви знаєте, що існує куточок Кримського півострова, досі не окупований росіянами? Це – північна частина Арабатської стрілки, приналежна Херсонщині. А першим, хто цю землю додумався закріпити за Україною ще у 1918 році, був військовий комендант Генічеська, і що найсмішніше, зробив він це за допомогою референдуму!
7 років тому, 16 березня 2014-го, росіяни зорганізували в Криму «рефейкрендум», результатами якого намагалися замаскували свою воєнну агресію проти нашої країни. Але навіть у цьому питанні вони не змогли нічого придумати самі – бо майже за століття до цього на півострові вже відбувся референдум, і закінчився він на користь України.
Українська Держава і Кримський Край
29 квітня до влади у Києві прийшов гетьман Павло Скоропадський, а місяцем з гаком пізніше в Криму виник перший крайовий уряд на чолі з генералом Матвієм (Сулейманом) Сулькевичем. І мало-помалу стосунки гетьмана з генералом так розладналися, що між Україною і Кримом почалася мала війна – із митною блокадою та навіть прикордонними перестрілками.
І одним з «фронтів» цієї війни була коса Арабатська стрілка.
Арабатська стрілка
Нарід, простий і не дуже, жив на Арабатській стрілці ще за кам'яної доби. Потім ця коса традиційно належала тому, хто володів усім Кримом, зокрема і у ханські часи. З анексією ханства (1783 р.) стрілка стала частиною Росії, конкретно – Таврійської губернії (1802 р.), де, зрештою, опинилася у Феодосійському повіті (мапа 1, 1912 р.).
Коли УНР наприкінці 1917 року встановлювала свою територію, стрілка залишилася за Кримом (мапа 2, 1918 р.).
Але настав 1918 рік і все помінялося.
Кримський референдум 1918 року
Отже, після початку конфронтації між Києвом та Сімферополем питання уточнення кримсько-українського кордону набуло великої ваги. Вже 7 липня 1918 року були затверджені настанови представнику крайового уряду в Україні, в яких вимагалося прилучити Чонгарський півострів та Арабатську стрілку до Криму.
Але зазіхання Сімферополя на мали цілковито протилежні наслідки. Найвірогідніше, дізнавшись про вимоги кримської сторони щодо проведення кордону по проливу та обґрунтовано побоюючись за долю водопостачальної станції свого міста, український військовий комендант Генічеська полковник Олександр Лосієвський вирішив діяти на випередження.
Ще 28 червня за його наказом у селі Валок (запам'ятайте цю назву!) на Арабатській стрілці був встановлений прикордонний пункт. Фактичний кримсько-український кордон проліг поперек стрілки на відстані приблизно 42 км на південь від Генічеська та 75 км на північ від фортеці Арабат – на кілька кілометрів північніше від сучасної адміністративної межи Криму та Херсонщини. Під український контроль потрапили 9 сіл, 4 соляні промисли та 2 хутори. На кордоні був збудований митний пост, вартові якого, здійснюючи на місці політику економічної блокади півострова, були зобов'язані
«не випускати за межі кордону жодних товарів, продуктів та скота, що вивозився з України, усіх перехожих, проїжджих і плаваючих поблизу берегів… у тих, хто намагається проникнути таємно, здійснювати постріли».
Протягом 23-25 липня 1918 року Лосієвський організував референдум у формі збору підписів місцевих жителів за приєднання до України. Було складене відповідне прошення. Під час підписування застосовувалися усілякі обіцянки та погрози, зокрема висилки тих, хто не підпише прошення, за межі Арабатської стрілки, а також поширювалися чутки, що її жителям загрожує небезпека внаслідок «нашестя татар». Більшість жителів північної частини стрілки, хто добровільно, хто примусово, погодилися увійти до складу України.
Обидві сторони конфлікту апелювали до німецького командування у Сімферополі. Зберіглася доповідна записка генічеського міського голови генералові Роберту фон Кошу від 13 серпня 1918 року, у який той просив не змінювати встановлений статус-кво:
«Прагнення Кримського Крайового уряду до негайного відділення від України Арабатської стрілки до протоки Тонкої і приєднання всього водного простору Сивашів вельми тяжко відгукнеться на населенні та його економічному житті:
1. 4000 жителів населення Арабатської стрілки нерозривно економічно пов'язані з Генічеськом та його районом (особливо у цьому році неврожай хліба та кормових продуктів, і позбавлення їх можливості сполучення з Україною смерті подібно);
2. приєднання водного простору Генічеська та чонгарських Сивашів у даний час сезону лову риби – кефалі, єдиної організації рибалок міста Генічеська, може позбавити їх можливості добути цей продукт харчування, що безумовно шкідливо відіб'ється, особливо у даний скрутний час, на інтересах всього населення загалом та 500 ловцях риби і їхніх сім'ях зокрема;
3. розташовані на Арабатській стрілці соляні промисли взялися до випарювання солі робочими силами міста Генічеська, звідки й отримують усі продукти харчування, і порушити цю роботу, здавалося б, не в інтересах загальнодержавних.
Вищевикладені обставини і клопотання за все населення Арабатської стрілки, організації рибалок, підприємців соляних промислів і 400 робітників спонукали мене турбувати Ваше Превосходительство покірним проханням про залишення на колишньому становищі зазначеної території в економічному відношенні в Україні взагалі, і Генічеську зокрема, чим уникнете ускладнень, що можуть виникнути при пересуванні з Арабатської стрілки голодного населення, безробітних рибалок і робітників соляних промислів».
В результаті ця територія все ж залишилася за Україною аж до самого кінця року, до падіння гетьмана.
Потім у 1919-1954 роках вся Арабатська стрілка знову належала Криму, який би уряд якої держави ним не володів. А 1955 року північна частина коси відійшла Херсонщині:
УКАЗ
ПРЕЗИДИУМА ВЕРХОВНОГО СОВЕТА УКРАИНСКОЙ ССР
О перечислении Стрелковского и Счастливцевского сельских советов Крымской области в состав Херсонской области
Перечислить Стрелковский и Счастливцевский сельские Советы Джанкойского района Крымской области в состав Генического района Херсонской области.
Председатель Президиума Верховного Совета Украинской ССР Д. КОРОТЧЕНКО
Секретарь Президиума Верховного Совета Украинской ССР В. НИЖНИК
г. Киев, 3 марта 1955 года
І знаєте, де відтепер проходила межа двох областей? За тим самим селом Валок, як і за гетьманських часів (мапа 3, 1956 р.)! Тож і 2014 року Чонгар з північчю Арабатської стрілки росіяни були змушені віддати. От що значить державницький підхід!
Хто хоче дізнатися більше про ті цікаві й буремні часи, може замовити мою книжку «Скоропадський і Крим: від протистояння до приєднання» тут.
Ну і підписуйтеся на мій Фейсбук)
Крим — це Україна!
