Читаю у FB-стрічці здивовані репліки, що команда Зеленського недостатньо підготувалася до зустрічі з Трампом, не прорахувала та не забезпечила позитивного варіанту.
Перше. Я не вважаю варіант «поцілувати дупку Трампу і віддатися Путіну» позитивним, а партнери з переговорів фактично вимагали саме цього, це був їхній позитивний сценарій і на інший не погоджувалися саме вони.
Друге. Який варіант ви вважаєте виграшним проти відомого наскоку «купи слона», коли на будь-яку твою реакцію партнер з переговорів каже «ти не ухиляйся, ти купи». «Ти не питай, чи є у мене слон, ти купи». «Ти не відмовляйся, ти купи». «Ти не уникай відповіді, ти купи». Нагадайте мені ваш «виграшний» варіант і застосуйте його до Трампа. Вийшло?
Третє. США при Трампі стали найслабшою ланкою у ланцюжку підтримки України, перейшли на риторику Кремля та розширили стратегічну дірку на ділянці, де раніше прогризали єдиний дипломатичний фронт лише Угорщина та Словаччина. Пропав Калабухівський Білий дім. Ремонтувати це непорозуміння потрібно, але це не завдання номер один. Завдання номер один — тримати всіма силами фронт, що залишився. І публічна зрада Трампа, як ми бачимо у ракурсі реакції справжніх партнерів, вирішення цього завдання спростило.
Четверте, зайве. Я вважаю, що якщо Зеленський після закінчення війни вирішить висуватися на наступних виборах, це буде найбільше ідіотським рішенням у його житті і це буде дуже погано для України. Як президент у воєнний час він мене влаштовує, але як політик у «мирний час» показав себе жахливо, і цього я не забув. Я хотів би, щоб він здав президентську булаву як переможець над Путіним, а не ганебно загинув під обвалом свого рейтингу і цією ганьбою зіпсував собі карму.
