Ніколи не розумів фразу «Маленька радянська армія завжди програє великій радянській армії». Мене ця фраза дратувала максимально. Бо по перше- не така і погана була колись радянська армія, це була колись потужна сила. А по друге- ну камон, яка в нас радянська армія? Західне озброєння, БПЛА, координаційні системи, багато технологій які совку навіть не снилися.
Але аналізуючи сьогоднішній день, процес рішень, інновацій, та концепцій в ЗСУ, нажаль треба визнати, що ми ще совок.
Ні, не в озброєнні. А в системі прийняття рішень.
Тому ми на прикладі пояснимо різницю між совком, та тією ж США.
Після війни у Вʼєтнамі в США почали формувати бачення сучасного повітряного бою. Це бачення було викладене в концепції F-X, потім обʼєднана з програмою TFX (при якій розробили дуже вдалий F-111).
Але бойові пілоти/ветерани та цивільні спеціалісти, які потім стали відомими на весь світ, критикували критерії, які закладались у програму.
Вони доказували, що завдяки тому, що деякі засоби не відповідали своїм ТТХ, система координації була неефективною(IFF), правила ведення бойових дій (ROE), та інші проблеми, все це приводило у війні во Вʼєтнамі до контактного бою з Міг-21, частіше ніж це розраховували.
Машина яка стане на озброєння по узгодженій концепції, буде мати ще більші проблеми в майбутньому.
Fighting mafia були дуже популярними в авіаційних колах. Вони не боялись критикувати, виходити з пропозиціями, та рубатись з командуванням.
Бо вони знали як треба. Вони розуміли як побудувати систему, яка і в результаті призведе до найкращих результатів.
Лідерами інновацій там були Джон Бойд та Томас Теорія, які розробили теорію енергетичної маневреності (EM).
Ці поважні пани заїбали в ті часи все командування ВПС.
Але через деякий час до американців дійшли чутки про Міг-25, про який було сфальсифіковано багато казок, і командування ВПС США злякались втратити перевагу у повітрі. І допустили Fighting mafia до зміни концепції F-X, яку змінили у процесі.
Так зʼявився всім відомий F-15.
Але Бойд розумів що це лише компроміс, і можна краще.
Тому «мафія» стверджувала наступне:
Сучасні генерали ВПС встановили погані критерії бойової ефективності, які ігнорували історичні бойові дані.
Дизайн фокусується на високих технологіях та літаках, які можуть бути «вищими, швидшими і далі», що збільшило витрати і знизило ефективність. Група усвідомила, що дешевші дизайни були б ефективнішими.
Бюрократія ВПС була корумпована, нібито нечесно тестувала зброю, перш ніж купувати її та розгортати на місцях.
ВПС США мали зосередитися на близькій повітряній підтримці та використанні комбінованої зброї для підтримки маневрової війни, а не повітряної загороди.
У порівнянні зі спеціалізованими конструкціями багатоцільових і багатоцільових літаків були істотно скомпрометовані.
Бої за межами видимості були фантастикою.
Як бачите, їх висновки підходять під деякі наші реалії, без спеціалізації авіації. Тобто це загальні проблеми.
Концепції змінювались, поки не зʼявилась концепція LWF. Яка і призвала до появи самого відомого літака з великим потенціалом модернізації- F-16.
Ну і F-18, і потім F-22, F-35, та інших.
Ні, не всі рішення «мафії» були правильні та були реалізовані. Але вони побудували концепцію, а коли почали реалізовувати машину по цій концепції, то частину рішень змінили, так як цього вимагала звичайна логіка, по результатам випробувань.
Бо американці знали, що хочуть отримати у кінці.
І в них вийшло.
Як на це реагував совок?
Так, як реагував всі ці роки. Був розроблений Миг-29 та Су-27. Вони були розроблені щоб протидіяти F-16. Але не було концепції. Було копіювання, потім трохи пропоганди в стилі «догнать и перегнать Америку», і ось вам і літак, планер якого був вкрадений з конкурсу на F-16, в нього засунули перероблену копію двигуна з F-4, купка дров і аналоговнет готов (Миг-29). Тепер треба їх наробити багато і воювати цим. Так і зробили.
Але є різниця.
Американці знали, яким критеріям повинен відповідати винищувач. В якій екосистемі він буде працювати. Які треба зробити зміни в навчанні пілотів, ттх озброєнь та іншого, щоб це все було ефективно. Концепція- це початок будування системи, в якій засіб буде закривати покладені на нього функції. Це дуже широке розуміння функціоналу, якого не було у совка.
Совок міг одне- вкрасти технологію, ну скажемо літак, роздробити його на частини, віддати двигун в один НДІ, крило- в інше, всі вони роблять якісь креслення копії вироба, віддають на різні заводи, а ті вже роблять літак. Тобто вони до кінця не розуміли як це працює і до чого. «Біла людина розробила- ми робимо як розробила біла людина, бо вони краще знають ». Тому совок не зміг побудувати систему. Він копіював вироби.
І коли ти копіюєш та контролюєш- то в тебе немає необхідності ставити на інновації. Тобі потрібні «кріпкі хазяйствєнікі» щоб «зробити більше, ніж у ворога, так як скажуть зверху, та засипати залізом та мʼясом.»
Що може бути вдвічі краще ніж сучасний винищувач? Більш сучасний винищувач майбутнього? Ні, тримай догану! Вдвічі краще ніж винищувач може бути два винищувача!
Це і є підхід совка. Там де вони не розуміли функцію, заради перемоги вони завжди готові були досипати різницю залізом та мʼясом.
В цьому і різниця американського підходу, та радянського.
Але повернемось до fighting mafia.
«Мафія» зробила те, що потім було взято на озброєння багатьма країнами світу. Вона сформулювала правила повітряного бою у майбутньому та його критеріям, які необхідні для перемоги. Деякі вважають що концепції по яким будували потім літаки- то були їх рішення. Але це не так.
Вся перевага такого підходу — це в тому що першочергово- це функція. Тому коли Бойд запропонував концепцію і по ній почали працювати- ця концепція викинула на смітник декілька рішень самого Бойда. Бо LWF працювала як «воронка можливостей», в яку скидали різні рішення, і через деякий час в ній залишалось єдине рішення- правильне. Оптимальне. І не завжди навіть людина яка створила таку воронку- може спрогнозувати це рішення.
Але що може точно сказати така людина- то те що функція буде виконана.
І так, ми, українці, цього на жаль не вміємо. Нам просто нема де вчитися цьому, ми постсовкова держава. Тому за проєкт в нас відповідає не той хто більше в цьому розуміє, і зможе побудувати воронку можливостей, а «крєпкій хозяйствєннік», зрозумілий владі.
Але.
Є процес, який зараз Україна та Росія будують синхронно. Це Сили Безпілотних Систем.
І по результатам формування РУБАК/БУБАК/ГУБС, треба визнати, що нам потрібна своя Fighter mafia. Бо з масштабуванням напрямку, який не має ні концепції, ні розуміння майбутнього, ні бачення функцій- все що робиться зараз має дуже низький ККД.
Це не розуміє Зеленський, спрощуючи все до виробів, але не розуміючи функцію.
Ось він заявив про мільйон дронів. Але це що?
Яку функцію вони повинні виконати? Скільки засобів чи живої сили знищити? А може треба не мільйон, а півтора мільйони, хто це рахував? А скільки з них повинні бути з денними, а які з нічними камерами? А скільки на цифрі, а скільки на аналоговому зв'язку? А може не має перспективи робити мільйон fpv, може треба зробити 500 тисяч, а наступні 500 тисяч треба робити вже іншими, під зимові умови, а то ці всі fpv можуть стати нікчемними в один момент, і не відповідати навіть базовим умовам сучасного полю бою, а також тим засобам протидії, що розробляють росіяни.
А які екіпажі повинні їх реалізувати? Скільки їх треба? Яка в них повинна бути базова підготовка та набір обладнання для ефективної роботи? Хто забеспечить їх автівками, старлінками, зарядними станціями та іншим обладнання? То може краще купити менше дронів, але добавити обладнання? Чи навчать їх в учбових центрах роботі з РЕБ, з ППО (якщо крила), чи будуть розроблені під це стандарти маскування позицій, розуміння як повинен виглядати мобільний центр керування польотом та стаціонарний, яку стандартизацію треба провести по інженерці, щоб люди не гинули? Які процеси будуть дозволяти обмінюватися пілотам бойовим досвідом та методиками?
Чи є відповіді на ці питання? Ні? Так тоді немає сенсу казати про мільйон дронів. Бо просто немає екосистеми яка зможе їх ефективно реалізувати. Яку функцію повинні виконати всі ці дрони, якщо ви не можете сформулювати результат, який ви хочете дронами досягнути? Навіть результат цього для багатьох людей які у вищому командуванні- незрозумілий. Про більш складні питання можна навіть не питати. Неможливо отримати відповідь на питання, яке не взмозі навіть сформулювати.
Тому реальність така, що ми плюс-мінус однаково з РФ стараємося запустити безпілотні системи у військах. Не маючі концепції, та під керівництвом людей, які хочуть не розвивати (вони не знають як), а контролювати. Але для того щоб контролювати, армії треба передати цілий новий рід військ, зі всьома засобами, логістикою, системами навчання, координації, військовим RnD, та процесами, які б заставляли функціонал та засоби еволюціонувати, реагуючи на вимоги сучасного поля бою. Передати, сказати «це працює ось так, хай так і працює, не ламай!!!» — і тоді армія згідно всіх вже вказівкам/вимогам/керівним документам зможе це ефективно використовувати та контролювати. А контролювати те що досі на повну не запрацювало- ну це приводить тільки до стагнації процесу.
Але у РФ просто є можливість вкидати в цей процес більше грошей та задіяти більше ВПК, тому в них і результатів більше. А якщо там дадуть карт-бланш якомусь російському Бойду вибудувати концепцію і по ній налаштувати еволюцію Сил Беспілотних систем- ну нам торба буде. А це рішення лежить зверху, і скоріш за все РФ так і зробить. І тоді ми почнемо не просто відставати, а деградувати.
Тому нам треба своя fighting mafia. Своя концепція. Свій план, в якому працюють усі, а не бігають всі окремо і кожен щось робить на свій смак. Дуже велика кількість засобів та ресурсів зараз використовується нераціонально тільки тому, що ніхто не сказав як треба і що треба. Нам потрібна команда людей, які розуміють в цій тематиці, що зможуть проаналізувати де ми зараз та які перспективи, та запропонувати план, та заставити його притримуватись, щоб досягнути результату, який вони зможуть сформулювати та узгодити з вищим керівництвом. І їм потрібен карт-бланш від влади. Що наша влада не вміє давати. Навіть перед загрозою програшу у війні.
Ну а якщо не піти цим американським шляхом, то нас чекає наш старий, відомий, радянський. З «контролем та крєпкімі хозяйствєніками», та без чітких критеріїв.
При якому ми програємо.
Бо велика радянська армія завжди переможе маленьку радянську.
