У 1651 році англійський філософ Томас Гобс написав книгу «Левіафан, або Суть, будова і повноваження держави церковної та світської». У ній автор порівнює державу з Левіафаном. У Левіафані верховна влада — це душа, інші представники судової та виконавчої влади — суглоби, нагороди та санкції, що застосовуються до суглобів є нервами, які примушують суглоби до певних дій і так далі [1]. Досить цікаве порівняння для глибокого розуміння суті і функціонування держави. Якби автор жив сьогодні то я впевнений що додав би до свого порівняння важливий орган — язик. Саме завдяки ньому у співпраці з мозком ми маємо здатність ділитися інформацією, розповідати про свої ідеї, переконання, пояснювати вчинки. У сучасній державі функції язика виконують ЗМІ.
Вчора з'явилася новина «Державний концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (КРРТ) вимкнув за борги аналогове мовлення телеканалу „UA:Перший“ [2]. Пригадаємо нашим читачам, що власником телеканалу є Кабінет Міністрів України [3]. Що ж насправді сталося? По всій території України телеканал „UA:Перший“ перестав транслюватися в аналоговому режимі. Чи це погано? І так і ні.
У грудні 2006 року Україна підписала меморандум, згідно з яким країна зобов'язалася повністю перейти на цифрове мовлення [4]. Відключення аналогових передавачів почалося з 1 серпня. Здається все йде за планом. Але чому стільки шуму навколо цієї теми? Які ще фактори вплинули на вимкнення телеканалу саме зараз? Крім виконання зобов'язань телеканал вимкнули через банальну причину — недостатність фінансування. Заборгованість НСТУ за отримані послуги з трансляції телепрограм становить майже 69,4 мільйона гривень [5]. І якщо сьогодні ми прочитали новину про те що „UA:Перший“ не доступний в аналоговому режимі, то завтра можемо стати свідками відключення його і в цифровому пакеті. Звісно ж уже з'явилася новина, що в уряді занепокоєні і роблять усе можливе для вирішення проблеми [6]. Запропонований проект нормативного акту що передбачає цільове виділення коштів виключно на погашення боргу. Але чи цього достатньо? Тим часом у зв'язку з недофінансуванням Національної суспільної телерадіокомпанії України та наявним дефіцитом коштів правління НСТУ вимушене вдатись до антикризових заходів і пропонує своїм працівникам скористатися відпустками без збереження заробітної плати [7].
Давайте повернемося до Гобса і його Левіафана. Уявіть що у вас на язиці з'явилися ознаки абсцесу невідомого походження. Від бездіяння він може поширитися на весь орган. Лікарі попереджають, що може настати така ситуація при якій ви взагалі не зможете вимовити ані слова. У вас відбирає мову і відтепер ви спілкуєтеся тільки на мигах. Одночасно у вас вистачає бюджету тільки на купівлю ліків для погашення симптому, але провести аналіз і з'ясувати причину захворювання ви не можете.
В державному бюджеті недостатньо коштів для збільшення фінансування. Виділити більше грошей означає скоротити інші статі бюджету — армії, медицини, зменшити субсидії. В державного телеканалу надто малий рейтинг, щоб на нього зважати. Він не бере участі або його участь незначна в інформаційній війні. Збільшення податків для наповнення бюджету телеканалу призведе до зниження політичного рейтингу. „Не будемо шукати фінансування“ бо люди і так не зрозуміють для чого це все, не оцінять, будуть нарікати мовляв „краще б витратили на армію“. Такі аргументи і спосіб пояснення ситуації можна знайти на просторах Інтернету.
Частково з ними можна погодитися. Частково ні. Телеканал транслюється на прифронтових територіях. А значить участь в інформаційній війні він таки бере. Вимкнення аналогового сигналу на цій території України досить сумнівний крок, адже достеменно не відомо скільки глядачів користуються цифровими тюнерами. Щодо рейтингів то дійсно з 2012 року спостерігається стабільне падіння з 3,5 % до 1 %. Проте керівництву вдалося підвищити якість новинного продукту. За віковим розподілом телеканал помолодшав. Зросла кількість програм дискусійного формату. Доволі успішними є проекти Майкла Щура „Утеодин“ та „Схеми. Корупція в деталях“. Вдалося зняти навіть перший в Україні веб-серіал [8]. Це все свідчить про те що на каналі існують проблеми (брак фінансування одна з них), але незважаючи на це телеканал живе і намагається боротися за своє „місце під сонцем“.
Проте, на сьогодні „UA:ПЕРШИЙ“ це — „чемодан без ручки“. І викинути шкода, тобто закрити, і нести далі важко, тобто знайти інвестиції для потужного розвитку. Держава повинна зробити свій рішучий вибір. Вливання коштів для кволого існування це напів рішення і не вирішує проблему в цілому. А поки такого рішення немає наш Левіафан знаходитиметься на стадії невизначеності. А це найгірше що може бути під час воєнних дій.
