Отже, Росія офіційно відмовилася від двох своїх солдат, які за її наказом воювали в Україні і потрапили в полон.
Дивно в цій ситуації лише те, що багато українців чомусь вирішили, ніби після такої державної підлості якась частина російських військових нарешті прозріє і втратить бажання брати участь в цій війні.
Українці! Мушу нагадати дві важливі речі:
По-перше, російські військові все ХХ сторіччя воювали на чужих землях без знамен, погонів, документів, власних імен, а опісля давали підписку про нерозголошення. Для них нема нічого дивного чи незвичного, коли держава відмовляється й забуває про них. Навпаки, тихо й без зайвого галасу померти десь на краю світу — це особливий вид російської звитяги й трагічного патріотизму, про який написано чимало сентиментальних пісень.
По-друге, для всіх (не тільки для російських) пострадянських спецслужбістів діє правило: «Батьківщина тебе кине завжди». Це стартова умова, яка чітко проговорюється, і на яку вони згоджуються, стаючи до лав структур типу ГРУ. Отож тим двом нема через що ображатися на свою державу, їх попереджали.
Українці дарма сподіваються на якісь висновки росіян. Піднесена громадянська свідомість незрозуміла і непридатна в російській дійсності.
