Віктор Таран написав пост про білборди «Грузинської мрії».
З гаслом «Обирай мир» і знищеними будівлями України з одного боку, і цілими пам'ятками Грузії з іншого боку.
Кілька міркувань з цього приводу.
1. Люди мають право на життя. Минулого року я дуже шаленів від пісні Nikos band — Kartuli disco. Там, де два чоловіки і дві харизматичні грузинські красуні. Співають, що хачапурі кращі, ніж піца, і що в Сакартвело приїздять Imagine Dragons і інші зірки.
Мені здавалося ідеальним, що через 15 років після війни нація вибухає таким сонячним хітом. Хоч і дуже подібним на трек «Італо діско».
Десь у потаємних думках я мрію, щоб у нас теж прийшов такий собі 2012 рік, але без Януковича. З новим "Endless summer" і єврочемпіонатом.
2. Повернення Грузії в сферу Росії — провал Заходу. І лише Заходу.
Підло подорожувати зняттям безвізу для громадян, тоді коли Росія обіцяє грузинам повернення Абхазії та Осетії.
Слабко було спокійно дивитися як Москва домовляється з Баку. І відповідно є ризик того, що інфраструктура каспійського транзиту скоро буде під контролем росіян. Хоч і будували її за гроші Заходу.
Росія сприяла зростанню Бідзіни Іванішвілі. Захід же концентрувався на тому, щоб не дай бог не з'явилося якогось корупціонера. Нічого не нагадує?
Мій страшний сон — це «Бідзвіна Іванішвіленко». Серія проектів за російські гроші в післявоєнній Україні.
3. Грузія — природній союзник України. Перед тим як звинувачувати грузин давайте поставимо два питання.
Чи захистить Захід Грузію від російських військ, якщо цієї осені Москва почне наступ? А наступ може бути як реакція на протести проти результатів виборів.
Чи ми змогли подолати російське лобі в 2008, коли Грузія просила допомогу? Так, багато зробив Віктор Ющенко. Але була і комісія Валерія Коновалюка в парламенті, яка вважала поставки зброї ледве не злочином.
4. Час мислити історично. Так роблять усі великі нації. Нам потрібно шукати можливості згуртуватися. І зрозуміти цінності.
На мою думку, це демократична суверенна держава і заможні громадяни. Державна мова — українська, але без булінгу російськомовних.
Суверенітет. Демократія. Сильна економіка.
Чим багатші ми будемо, тим більше з нами кооперуватися захочуть інші країни. І вступ у західні структури не виглядатиме як подачка.
Чим демократичніші ми будемо, тим більше суперечок вирішуватимуться політично і через суд. А не через вуличні конфлікти та замовні вбивства.
Приклад Грузії має бути нагадуванням: може і не вдатися. Всесвіт роздає націям козирні карти. Проте і вони потрапляють у відбій під час гри в геополітичний преферанс.
І Грузія залишається нашим природнім союзником. Якому потрібно допомагати захистити суверенітет і цінності.
