Отже, ще раз. Конкретна загроза полягає не в узгодженні «формули Штайнмаєра», яке вже відбулося. І ще навіть не в її імплементації в законодавство, на чому наполягає Москва (хоча це вже недобре).
Конкретна і зрима загроза — в тому, що обіцяний владою новий закон про «особливий статус» може не містити тих «червоних ліній», які є в нині чинному законі. І навіть тих, помітно м*якших, запобіжників від капітуляції, які обіцяли можновладці весь вересень, закликаючи просто повірити їм на слово.
Будь-які масові акції повинні бути націлені саме на роз*яснення цієї загрози. А не на Зеленського як явище. Мало того: самих акцій категорично недостатньо, потрібна купа копіткої роботи на всіх можливих напрямках.
Просто виступати проти Зе-команди, по-перше, безглуздо. Це до Порошенка з високим антирейтингом і за п*ять хвилин до виборів можна було прийти з іграшковими свинками нібито з приводу обурення Гладковськими, а насправді — просто для ще більшого зниження його шансів на виборах.
Зеленському перевибори наразі не загрожують, і рейтинг поки що досить високий теж. І, зрештою, що нам потрібно — «шашечки» чи їхати?
Патріотам і громадянському суспільству треба нарешті навчитися досягати конкретних цілей, а не влаштовувати революцію за революцією. Тим паче, в невдалий момент.
На сьогоднішній акції, звичайно, нічого цього ще не буде. Все буде як завжди.
Але починати зміни в тактиці потрібно вже зараз. Часу обмаль.
Десь так.
