(Скорочено, повну версію див. на DETECTOR.MEDIA)
Ракетний обстріл залізничного вокзалу Краматорська вранці 8 квітня забрав, за даними на кінець дня, 52 життя. Як повідомив увечері голова Донецької облвійськадміністрації Павло Кириленко, 14 людей померли в лікарні в найближчі години після госпіталізації. Водночас, на лікарняних ліжках лишалося ще понад сто осіб. З урахуванням вражувальної здатності використаних при ударі касетних боєприпасів, вижити можуть не всі.
<...>
Треба визнати, що аргумент про просто-таки біологічне бажання росіян знищити якомога більше мирних українців не витримує критики. Як би цинічно це не пролунало, але навіть застарілі «Точки», й навіть для росіян із їхніми запасами зброї – це надто цінний ресурс, аби витратити одразу дві ракети заради вбивства кількох десятків беззбройних людей.
З урахуванням тієї готовності, яку продемонструвала Росія у побудові своєї пропагандистської версії, можна припустити, що метою все-таки було порушення шляху доставки підкріплень на східний театр воєнних дій. Ну й ураження цих підкріплень, наскільки вдасться... Наскільки це вдалося в результаті – ми, з огляду на зрозумілі вимоги обмежень інформації у воєнний час, не знаємо.
Що ж до цивільних, то, ймовірно, їх було визнано неминучими «супутніми жертвами». Як тисячі таких же цивільних у Маріуполі, Харкові, Чернігові, містах і селах решти українських регіонів... Та й посіяти паніку – не останній інтерес будь-якого агресора напередодні наступу.
Ну а звинувачення України тут – єдиний варіант хоч би позірно прикрити свій слід. І це, до речі, цілком пояснює використання замість тих же «Іскандерів» менш ефективних (і точних!) ракет. Україна «Іскандерів» не має, на неї удар такою зброєю не перекладеш.
