Минулого тижня так зване «міністерство внутрішніх справ» так званої «ДНР» поширило цікаву статистику. За їхніми даними, наразі мешканцям «республіки» видано 15 800 російських паспортів. В цілому ж на ці паспорти подано 36 695 заявок. Ця інформація змушує звернути увагу на один із багатьох інструментів гібридної війни РФ проти України, про який останнім часом у нашій країні якось підзабули.
Тож нагадаємо. Указ про спрощене надання російського громадянства мешканцям т. зв. ОРДЛО Путін підписав 24 квітня. Раніше, ще в лютому попереднього, 2018-го, року він підписав указ про визнання в РФ «паспортів» «ДНР» та «ЛНР», завдяки чому Росія стала першою й досі єдиною країною, яка визнає ці, з дозволу сказати, документи (хоча й не визнає – і, за прямим зізнанням голови російського МЗС Лаврова, не збирається визнавати – «незалежність» цих утворень). Незабаром після указу від 24 квітня Путін поширив його дію на всіх мешканців Донецької та Луганської областей – тобто включно з підконтрольною законному українському уряду територією.
Пояснювалося це, звісно ж, «винятково гуманітарним міркуваннями» (цитата із самого Путіна). Цікаво, що паралельно росіяни посилили правила перебування на своїй території українців з українськими паспортами. Як і раніше, українці можуть перебувати в Росії без реєстрації протягом 90 днів – але тепер вони мусять після завершення цього терміну такий же строк провести за межами Росії. Таких заходів вжито, бо українські заробітчани виробили звичку після 90 днів роботи в РФ виїздити на батьківщину буквально на день-два, а то й на лічені години – а потім повертатися знову. З нинішнього року такий трюк більше не проходить.
Та повернімося до роздачі паспортів із двоголовими орлами. Для отримання такого документа донеччанину чи луганчанину (я маю на увазі й мешканців областей) необхідно надати стандартний пакет документів для отримання паспорта у відповідний центр в Донецьку або Луганську відповідно. Якщо рішення буде позитивним, по сам паспорт уже потрібно їхати в Росію. Луганчанам – до міста Новошахтинськ Ростовської області, донеччанам – до селища Покровське тієї ж таки Ростовщини.
Перші російські паспорти донеччани отримали лише 14 червня. 29 липня в «ДНР» радісно рапортували про надання російського громадянства 6,5 тис. тамтешніх мешканців. Динаміка говорить сама за себе: 6,5 тис. за перші півтора місяці й 9,3 тис. – за наступні півтора. Скільки російських паспортів роздано луганчанам, встановити не вдалося, але в середині серпня російська міграційна служба рапортувала про близько 60 тис. заявок з разом узятих «ДНР» та «ЛНР». Можна припустити, що співвідношення виданих паспортів приблизно відповідає співвідношенню поданих заявок.
З одного боку, це наче небагато. В тій же «ДНР» декларують кількість свого населення у 2 млн 276 тис. осіб, у «ЛНР» – трохи менше 1 млн 453 тис. Щоправда, навіть російськомовна Вікіпедія вказує, що ці цифри є оціночними, ґрунтуються на офіційних даних місцевих рад від 2014 року і відтак мають вважатися завищеними. Проте навіть за захищеності в два чи й навіть три рази йдеться про ледь не мільйон повнолітніх громадян, і півсотні тисяч шукачів російського паспорта на цьому тлі наче не виглядають загрозливою цифрою.
З іншого боку, це й не мало. Тим паче, в світлі змальованої вище динаміки – дедалі більшого зростання кількості власників російських паспортів. Нагадаємо, в Україні повійне громадянство заборонене – проте, на жаль, досі не існує жодного механізму покарання за порушення цієї законодавчої норми. Відтак по два, а то й по три паспорти мають чимало українських громадян (наприклад, довгий час цілком спокійно користувався двома паспортами екс-керівник українського бюро РИА «Новости» Кирило Вишинський, узятий під варту за підозрою в державній зраді й відпущений до Росії в рамках обміну полоненими 7 вересня). На Заході країни чимало українських громадян паралельно мають паспорти Чехії, Румунії, а найчастіше – Угорщини, що провокує постійну напругу між Києвом та Будапештом. Буває й так, що українські паспорти заводять собі іноземні громадяни: як правило, це стосується мешканців Придністров'я.
Усе це є грубим порушенням українських законів, проте у випадку з роздачею Росією своїх паспортів на Донбасі йдеться в першу чергу про політичну загрозу. Як уже сказано, це – елемент гібридної війни: чим більше на Донбасі (і взагалі в Україні) буде «подвійних» громадян, тим більше Москва матиме приводу для втручання в наші внутрішні справи під приводом «захисту співвітчизників». Мало того, той факт, що видача російських паспортів не лише триває, а й набирає обертів, є черговим промовистим свідченням того, чого варті запевнення Кремля в нібито прагненні до миру на Донбасі. Можливо, на майбутній зустрічі в «Нормандському форматі» президентові Зеленському варто було б у потрібний момент скористатися з цього факту – наприклад, коли його російський візаві в присутності Франсуа Макрона та Ангели Меркель почне запевняти у своїх винятково миролюбних та гуманних намірах.
Проте цього замало. Україні слід врешті-решт вжити заходів до реального наповнення конституційної вимоги щодо єдиного громадянства: прописати процедуру покарання за порушення цієї вимоги. Та ж Конституція прямо забороняє позбавляти українців громадянства, проте можливі й інші варіанти, а в крайньому випадку, можна й спробувати змінити Конституцію. Яких би заходів не вжила українська влада, зараз, коли ця влада перебуває під цілковитим контролем однієї-єдиної партії, і, що важливо, вперше в новітній історії користується довірою понад 70 % громадян, настав найвдаліший момент для можливо непопулярного, але вкрай необхідного для майбутнього держави рішення.
