Якщо вже шукати в медіапросторі рашистські спецоперації, то не в тому, що якась овсяннікова вистрибнула в ефір з плакатом. А там, де вони справді логічні і мають ефект. Нариклад, з оцими 71 % підтримки росіянами війни.
Я працював журналістом з 18 років — і вже до 19-ти назубок запам'ятав, що новина про те чи інше соцопитування ЗАВЖДИ має супроводжуватися вихідними даними. Тобто — хто проводив, коли саме, в який саме спосіб (особисте інтерв'ю, телефонне опитування тощо). І якою є вибірка.
Тим паче мали би це знати на Радіо «Свобода». Навіть російському — яке й розповсюдило дані про те, що в росії 71 % у захваті від війни з Україною.
Сьогодні я пів дня шукав хоч би дані про те, ХТО ж вони, ті «незалежні соціологи», які це нарахували. Але ніт. В сенсі, цих даних ніде ніт. Про вибірку чи навіть спосіб опитування — взагалі мовчу.
Давайте розглянемо потенційний ефект від нещодавніх історій, які в українських соцмережах масово сприйняли за спецоперацію «хороший русскій» — і цією ситуацією.
Овсяннікова з плакатом чи латиніна з блогом ніяк не впливають на той факт, що рашистська агресія в Україні продовжується. Тривають варварські бомбардування, обстріли, загибель мирних мешканців, включно з дітьми. І навіть замилування Заходу «хороброю росіянкою» в ефірі жодним чином цього факту не затінює.
Навпаки — підкреслює. І зберігає його в інформпросторі.
Натомість інформація про 71 % доносить прямий месидж: рашизм єдиний і потужний, як ніколи. Практично те саме, що заявив сьогодні путін під час святкувань річниці «референдуму» в Криму.
Месидж цей, завважмо, адресовано в першу чергу отим самісіньким «ліберальним русскім» та іншим супротивникам війни. Але, як легко помітити, працює це і у нас.
Тим паче, що будь-який сумнів у аж такому нібито єднанні насєлєнія росії українці часто трактують як спробу виправдати це саме насєлєніє. Хоча йдеться зовсім про інше — про необхідність реально оцінювати речі й проводити проактивну інформаційну кампанію.
Як вказує відомий вітчизняний політолог Владимир Фесенко, «Значна частина росіян (поки ще меншість, але вагома, значно більша, ніж показують опитування) комунікативно закрилися. Зокрема, вони відмовляються брати участь в соціологічних опитуваннях... Ще одна велика группа росіян „закривається“ від війни Росії проти України морально та психологічно».
Останнє вже в початкові дні війни відбулося, зокрема, з більшістю моїх рідних і знайомих у росії. І це, знов-таки, не про «хороших русскіх». Це — про реальність, яка ніяк їх не виправдовує, але яку слід мати на увазі.
Так, приводу розслаблятися тут немає. Знов-таки, як справедливо каже п. Фесенко, «Як показує історичний досвід, від масового шовіністичного угару лікують лише тотальна військова поразка держави-агресора, якнайглибші соціально-економічні проблеми внаслідок війни, масове усвідомлення почуття провини за скоєні злочини».
Але в тому-то й річ, що нічим не підкріплена історія про 71 % якраз і спрямована на підтримку цього самого «угару». І тут вже неважливо, чи припустилося російське Радіо «Свобода» просто-таки кричущої професійної помилки, чи стало жертвою обставин, чи дійсно взяло участь у спецоперації на інформаційному фронті.
Що б там не сталося з російською «Свободою», українцям варто цю історію запам'ятати. Як і елементарні, прийняті в усьому світі правила публікації даних соцопитувань.
