Отже, вчора ввечері таки прочитав знаменитий у певних колах пост Світлани Крюкової зі «Страни.Юа», котрий про статтю Путіна.
Ну, шо. Путін писав для тих, хто уявлення не має про історію України. Пані Крюкова — теж. Тільки Путін писав з тією метою, щоб і не знали, а пані Крюкова — щоб починали розбиратись.
Ну, ОК. Але от що вражає: тисячі лайків-репостів-коментарів. Навіть зважаючи на дисонанс змісту допису й місця роботи авторки, це ну дуже великі тисячі, як на наші краї.
Тобто ви розумієте масштаб катастрофи? Людина зібрала неміряну реакцію просто тому, що написала 2 Х 2 = 4.
Я думаю, це — прямий наслідок небажання — і невміння! — багатьох ура-патріотів розмовляти іншими мовами. І ні, я не про російську. Я про інші аудиторії. Про, наприкад, «та хулє того Путіна читати», «та хулє тим малоросам пояснювати», про оце-о все.
Про комфортну бульбашку зі слонової кістки.
Штож: не пояснюєте ви — пояснять за вас. Причому ж погляньте на приклад із п. Крюковою: є величезний запит на адекватне пояснення. Але ми ж птіци гордиє, поки підсрачника не дадуть — не полетимо, а роз*яснювальною роботою займаємося тільки коли вже в підпіллі; превентивно — то не для нас.
Дивіться, хлопці й дівчата, бо від ̶г̶а̶л̶і̶м̶и̶х̶ ̶п̶о̶н̶т̶і̶в̶ гордині навіть цар Валтасар постраждав. Не будьте як він.
