Приходить відчуття, що втрапив у капкан
У шахах ми б його назвали словом пат
Коли із чотирьох сторін паркан
Коли в календарі нема святкових дат
Приходить відчуття, що затонув на дні
Що сонце перекрили чорні хмари
І сподівання, що все це лиш у сні
На жаль, документальні із життя це кадри
Це відчуття, що ти існуєш після смерті
Що випадково ти застряг поміж світами
Самотній сад, де грані грубо стерті
Що при житті ти був обкладений вінками
Вбивати час, щоб він не вбив тебе
Фабрикувати сенс — бо це ілюзії цемент
Ти знаєш, що це ніхто не розгребе
Що ти як завжди зайвий елемент
Не бачити ні краплі перспективи
Все цінне відчувати втраченим позаду
Для внутрішнього світу вже не напишеш директиви
І для колишнього себе вже не даси прострочену пораду
Наш досвід різнобарвний є підпільний сценарист
Невчасно здатні перервати ми порочне коло
Ти сумніваєшся, що по житті бездарний гітарист?
Чому ж тоді хронічна в тебе доля соло?
В кінці завжди приходить нам рахунок
За всі гріхи, помилки й втрачені спромоги
Ніхто за тебе не зробив самограбунок
Ти сам зробив із діалогів монологи
Тепер панує атмосфера пустоти
Тепер панує настрій дефіциту й тліну
І кожен день — страшне падіння з висоти
І кожен день — розшматування об чергову міну
Огидний смак від ізоляції нестерпний
Безлюдний острів, де ти небажаний вигнанець
Шкода, що поки ти з затримкою безсмертний
Шкода, що сам з собою ти повстанець
Давав ти те, що було цінним не для них
І говорив про те, що було іншим нецікаво
Дивуєшся, що голос твій повільно стих?
Лиш ти міг знищити себе так вміло і яскраво
Окрім дощу й роси постануть ріки сліз
Окрім чуттів постануть біль й відмови
Ти зміг намалювати лиш ескіз
Дарма ти мав до всіх завищені вимоги
Минуле сформувало непохитну особистість
Не було рішень й кроків для свободи від полону
В гонитві за людьми не матимеш здорову ситість
В гонитві вилетиш лише з чергового балкону
Слова останні вже нікого не стурбують
І стрілки часу вже назад не повернеш
Чужі серця давно про тебе не вібрують
Від себе ж ти що тут, що там вже не втечеш
Душа твоя широка розчинилась у повітрі
І розум твій захований десь в тиші й темноті
Яка людина й постать ти вже не в ефірі
Для всіх замерзлий мамонт ти у вічній мерзлоті
