«…Продавали-покупали-соблюдали посты Православные чекисты…
…Священным союзом Царя и Совка
Бредит Кремлядь!..»
Міхаіл Борзикін
З національним почуттям гумору в нас українців усе добре. Із самоіронією – теж непогано. Якби ми ще використовували її для виправлення помилок та самовдосконалення, то й ціни нам не було б. Український facebook дуже їдко смакує смерть садиста «мотороли», який страчував полонених українців в ОРДіЛО (окупованих територіях України). Іноді, варто визнати, дуже дотепно. Чи це випускання пару після цілком зрозумілих хвиль злості й ненависті через численні повідомлення про загиблих українців чи щось інше, більше або менше – це вже питання окреме. Чи маємо ми на це моральне право? Думаю, що маємо, хоча і виглядають такі рефлексії зовсім неблагородно.
Очевидно, що на фоні ментальних збочень в стані наших «братів-визволителів» росіян, а особливо, їх правителів, це виглядаєж цілком невинно. А що ж із самоіронією в них? Все погано. Це видно неозброєним оком навіть по тому, як легко в їх головах вживаються неприродні історико-політчині конструкції, які влючають в себе речі, котрі часто є взаємовиключиними, або принаймні серйозно суперечать одне одному.
Звернули увагу на фрагмент вірша (він же фрагмент пісні) на початку тексту? «Священний союз царя і совка» та «православні чекісти». Ці фрази дуже влучно відображають запропоновану новтніми кремлівськими господарями ідеологічні конструкції. Якщо це можна взагалі прирівнювати до буд-якої ідеології.
Путін намагається бути спадкоємцем московських царів і сталіна одночасно. І нічого, що більш лютих антагоністів, ніж більшовики та імперська монархія знайти вкрай складно. Головний московський піп Гундяєв зображується як спадкоємець православних партіархів, перебуваючи на службі в чекіста, чиї попередники безжально знищували церкву. Потім Сталін, що правда, формально її відновив, але вже як філіал ВКП(б) і НКВД-МГБ-КГБ. А тепер ФСБ. Фактично нинішній кремлівський режим приміряє на себе корону Російської імперії та сталінську шинель з люлькою одночасно. Виглядає жахливо, тупо, а в сьогоднішніх умовах – ще й жалюгідно.
У візуальній символіці панують як новітній триколор, так і червоні більшовицькі ганчірки й відзнаки російських загонів, які воювали в складі нацистського Вермахту. Не забуваймо і про імперські стяги та хоругви. РФ на блакитних екранах місцевого зомбо-телебачення зображується як супердержава із претензією на світове лідерство, котра воює зі США скрізь, де тільки можна, тільки не на території США чи своїх власних теренах. А в той час, ця «супер-держава» лідирує за всіма принизливими показниками від алкоголізму до наркоманії. Кремлівські карлики погрожують Україні «холодомором», а на ділі влаштували його переважній більшості населених пунктів у власній країні. Сталінська економічна модель у всій красі: хліб продавати за кордон, поки хлібороби мруть з голоду – енергоносії на експорт, поки росіяни не чули і не почують такі слова як «газифікація» і тому подібне.
«Визвольні походи» Сталіна на захист пригноблених пролетарів, змінилися захистом «російськомовного населення» де тільки можливо. «Кузькіна мать» змінилася «іскандерами». На зміну «буржуям» і «ворожим класовим елементам» прийшли «укрофашисти, туркофашисти, прибалтофашисти і піндоси».
Путін – це абсолютно бездарний (у порівнянні), недолугий, дурнуватий косплеєр Сталіна. А нинішню Росію він будує як такий же самий косплей (одягання костюмів та характерних рис інших людей чи персонажів) на СССР. От тільки Сталін, який зміг розв'язати найграндіознішу війну за всю історію і лиш через один необережний крок мусив воювати на власній території вмів мовчати. І наслідки цього мовчання світ буде переживати ще довго. А от Путін говорить багато і серед цього словесного потоку – суцільні нісенітниці. І через свою балакучість – він стрімко девальвує.
Нам українцям слід уважно придивлятися до цього психічного хворого пародиста і на те, куди він штовхає свою країну та інші. Адже це той приклад, який демонструє нам який шлях нам треба обрати і від якого відмовитися, про який забути.
Слід назавжди перекреслити імперсько-сталінську шизофренію та йти власним шляхом. Інакше жодного натяку на нормальне життя для нашого народу не буде. Не буде, якщо впустимо у свої голови, свою країну і своє життя православних чекістів, кремлівських убивць та їх ручних моторол, гіві і плотницьких, яких вони наполегливо підсовують нам у вигляді потенційних депутатів після «виборів» на територіях, для яких вони вимагають «особливих статусів».