Ми ще довго будемо жартувати із собачої будки. Всі розуміють проти кого цей вислів було спрямовано і чому Порошенко зараз так емоційно випалює подібні фрази.
Якщо серйозно, то і націоналісти, які нещодавно всерйоз заявили про свою реальну силу і частина суспільства, яка їх підтримує та підтримує блокування торгівлі на крові, не можуть помилитися. Це, в тому числі, про них і до них.
Біда от тільки у тому, що в ситуації, коли громада живе в реальності війни, а влада — в реальності, яка дозволяє їй далі використовувати публічний ресурс як свій власний без жодних обмежень, українці скоро не зможуть собі й собачої будки збудувати. Дехто вже порівнює риторику Порошенка із риторикою Путіна. Можливо правильно. Впевнений, що ці люди мають такі підстави. Але приклади є і територіально ближчі. Азаров, вілкули тощо. В моменти, коли власну політичну ницість спростувати не вдавалося, вмикалися або воплі про утиски рускоязичних або ось такі пасажі. «Ми тут господарники, а ви тільки і вмієте, що з прапорами бігати».
От і тут настає момент безапеляційності.
Поки громада тягне на собі тягар війни, влада живе по-старому і нічим не жертвує особисто. І біда цього випаду про буду навіть не стільки в його недолугості політичній, стільки в тому яке приниження він несе для українців. Гумор гумором, але принижувати нас не можна. Бо відповідь буває запізніла, але дуже жорстка. Ми знаємо як це буває.
Знаєте, я готовий позитивно реагувати на заклики влади про затягування пасків. Я розумію, що можливо варто самим недоїдати, але спрямовувати ресурси на перемогу у війні. Але куди легше це всім буде робити, коли вони знатимуть, що Порошенко, Гройсман, Парубій і їх колеги з правлячого класу роблять те саме, а не з точністю до навпаки.
Люди, які створили капітал грабунком громади, не мають права звинувачувати її в тому, що вона нічого не створила. Вона цього не змогла через вас — паразитів.
