«Давайте всіх змусимо розмовляти українською? Тоді зупинимося на тому, що Україна – це в нас буде Тернопільська, Львівська і Івано-Франківська область». Це цитата з інтерв'ю глави офісу президента Володимира Зеленського Андрія Богдана. Сильна заява. Своєю некомпетентністю та безвідповідальністю.
Щодо професійних якостей Богдана як людини, що займає політичну посаду, в мене є два варіанти висновків. Або це людина некомпетентна, яка не знає своєї країни (адже українською розмовляє не лише Галичина), обмежена і вузьколоба. Або він розумів що казав і свідомо ретранслював тези кремлівської пропаганди про те, що наче б то в Україні хтось комусь забороняє розмовляти російською.
Захисники Богдана, в тому числі, кандидати в депутати від «Слуги народу» так само ретранслюють тезу, що треба надати статус російській мові в регіонах.
Більше того, знову вчепилися в штамп, який роками поширюється. Мовляв війна почалася бо скасували закон «Ківалова-Колесніченка», прийнятий в липні 2012 року перед виборами парламенту. Вже втомився повторювати, що більшої маячні складно придумати. Причиною нападу і окупації Росією наших територій були тяжіння до цього Кремля з перших днів незалежності України і вдалий час слабкості країни. А формальних приводів можна було придумати сотню.
Більше того, розкол в країні відбувся саме через прийняття закону КК, а не через його відміну. Це дві великі різниці.
Менш із тим. Богдан наговорив багато. Він продемонстрував, що ця влада сама не знає що робити з цією країною. Що в неї так само є свої меркантильні інтереси (історія зі «Сватами») тощо.
Проте хай чим керувався Богдан, невіглаством чи ненавистю до країни в якій живе, є один беззаперечний позитив. За цей позитив ми всі маємо йому подякувати.
Подякувати за те, що він заговорив. Нехай говорить далі. Нехай Зеленський говорить. Нехай всі вони говорять. Чим більше вони говоритимуть, тим більше людей, які голосували від безвиході й роздратування, зрозуміють, що владу обмежених треба обмежити. Чим менше невігласи і україноненависники отримають наших голосів, тим краще для України.
Отож, нехай говорять…
