В рамках війни думок росіяни не просто дегуманізують нас. Вони роблять особливо підступну річ. Це проекція своєї власної сутності на жертву агресії.
Російські пропагандисти переконують свою аудиторію не тільки в тому, що українців не існує. Або що прокляті хохли зарвалися і їх треба поставити в стійло. Вони активно переконують всіх у тому, що це ми хочемо війни. Що це від нас потрібно очікувати провокацій. Що це ми винні в тому, що росіяни вбивають українців.
Дуже поверхневий огляд пропагандистських дезінформаційних тез Кремля останніх тижнів і місяців показує найбільший принаймні за останній рік сплеск антиукраїнської істерії. Дійшло вже до маразму із порушенням справи проти українського журналіста Цимбалюка, який акредитований для роботи в РФ. Напевне це один з останніх українців, яких лишилося «легально» звинуватити в екстремізмі. При цьому, поняття легальності в Кремлі дуже схоже на те, як там сприймають питання історичної пам"яті.
В цьому плані Путін вже договорився до того, що СРСР — це "історична Росія". Ніякої ремісії в цій хворобі не проглядається. Це ще одне свідчення того, що часи настають все більш "веселі". І проекція агресивної поведінки Кремля на Україну — чергове тому підтвердження.
Ця інтерпретація, або як ми вже з викли казати, наратив, є шумним проявом того, що зараз в головах представників режиму. Україна об"єкт агресії, але вони намагаються формувати реальність, у якій вона як раз суб"єкт. Як Фінляндія 80 років тому. Країна без агресивних намірів у ситуації екзистенційної загрози стала об"єктом нападу, але із здивуванням дізналася, що сама є агресором.
Що правда, нас цим не здивуєш. Нам треба вигравати війну думок і тут в Україні, й у світі загалом. Пограємо власний інформаційний постір — програємо протистояння в цілому.
