Протягом цього тижня я спілкувався з десятками чоловіків та жінок, які вишикувалися в довжелезні черги біля військових комісаріатів. Це люди, які прийшли туди добровільно. Не тому, що їх змушує влада і не за гроші. Вони прийшли туди, бо для них Україна — це те, що важить.
В перші дні кремлівського вторгнення наплив наплив добровольців був такий, що з ним ледве справлялися. Більше того, люди продовжують приходити і намагатися потрапити в Територіальну оборону та ЗСУ.
Ми знову бачимо, як наша волонтерська спільнота не чекаючи ніяких вказівок та інструкцій діє самостійно та організовано. Створює надійний тил для ЗСУ, Нацгвардії, прикордонників.
Бачимо, як збройні сили, нацгвардійці та прикордонники не шкодуючи ні себе, ні ворога, захищають нашу країну, кожну хвилину здійнюючи неоціненні подвиги. Як все нові й нові люди записуються дог лав загонів Територіальної оборони.
Як наші рятувальники закривають тил і рятують цивільних від наслідків ворожих обстрілів. Мій друг дитинства в складі ДСНС в перші дні бомбардувань боровся з пожежами в Умані.
Бачимо, як влада усвідомила, яку силу має наша країна, опираючись на її народ. Народ, який продовжує збирати мільйони і мільйони гривень для армії. Ми бачимо, що вдалося досягти головної умови для перемоги в такій масштабній війні — єдності влади і народу.
В українців є те, чого нема в росіян. Ми люди доброї волі, які продовжують витримувати найскладніші випробування та найпотужніші удари долі.
Ми боремося не тільки тому, що ненавидимо наших ворогів. Але й тому, що любимо нашу Україну.
Саме тому ми переможемо в нашій Вітчизняній війні.
