Реакцію українців на оприлюднені статки політиків та чиновників не складно було передбачити. Обурення, злість, шок. Всі здогадувалися про реальний масштаб проблеми, всі знали, що на офшорні рахунки уже виведено кілька державних бюджетів. Але почувши скільки готівки реально зашито в матраци і напхано в трилітрові скляні банки, скільки землі, автомобілів, нерухомості та предметів розкоші накопичила правляча еліта, всі вжахнулися.
Головне питання – навіщо стільки. Звідки така нездорова тяга до розкоші, де поділося почуття міри.
Дехто з представників еліти почав звинувачувати українців у заздрості до «успішних» людей. Той «заробив» мільйони 15-20 років працюючи на державних посадах, інший – «наантикорупціонерив». З гумором в українців все добре. Жартували з цього параду жлобства справді дуже їдко, отруйно і смішно. Е-декларації вивели в чіткий цифровий формат е-жлобство правлячого класу.
Дорогі годинники, шуби, храм!!! У людини свій власний храм. У головного фіскала країни 44 гектари землі в одному селі. Навіщо?! Як він ще кріпаків у декларацію вносити не став.
Але ж внесли, показали. Чого злякалися? Прокурорів, НАБУ? Не важливо. Головне, що тепер кожного персонально можна притиснути до стіни і спитати: «звідки»? І при цьому іменна зброя не допоможе. Одні вже думали, що кілька смертей змусять сидіти усіх тихо. І відволікти жартами про трильйон готівки теж не вдасться.
Раніше ми сміялися з нульових декларацій депутатів і чиновників, які згідно з тими даними, мали б уже давно вмерти з голоду на вулиці. Проте, їздили в преміум автівках, жили у преміум житлі, носили брендові костюми і годинники, які коштують як бюджет одного маленького містечка десь в центрі України.
Насправді це не так уже й смішно. Адже це ми українці обрали собі владу клептоманів. І нам за це відповідати.
Тепер і справді слід на бігбордах під час виборів біля прізвища кожного кандидата зазначати дані з його декларації.
Еліта викручується, виправдовується. Звинувачує українців у лінощах, дурості, заздрості та жадібності. Проте, ніякого морального права вона цього робити не має. Все дуже просто. Якщо людина протягом десяти років відпрацювала мером і урядовцем, вона не могла законним шляхом заробити мільйон доларів. І це лише мова про готівку, яка зберігається вдома.
Народ сміється з еліти, еліта зневажає народ. Але в дзеркало слід заглянути всім. І нам і «їм». Всім нам. І еліта, яка виборців зневажає та відверто вважає їх лохами, заслуговує на зневагу набагато більше. Вони реально хворі в більшості своїй.
Всі ці зашиті у матраци мільярди — це іронічне відображення фобій їх власників. Зворотній бік їх «успішного» життя.
Вони так само, як і найбідніші українці бояться невизначеності, розуміючи, що завтра удача від них може відвернутися і вони залишаться ні з чим. Вони так само не довіряють банкам і не хочуть інвестувати за цивілізованими правилами в Україні. Не бажають запускати свої тони готівки в роботу у рамках української економіки. Бо самі зробили все аби цих правил не було.
Вони так само стали жертвами психологічного тиску системи суспільних відносин, яку вони так старанно вибудовували стільки часу. Вони її так само бояться. І вона грає з ними в злий жарт. Вони будували державу, в якій неможливо чесно заробляти, досягати успіху і розвиватися. І самі ж страхуються від того, аби вона їх не пожерла й не викинула на вулицю.
Кожен центнер купюр в помешканнях тих, хто фактично ніяк не міг стільки заробити будучи політиком або чиновником, кожен десяток гектарів землі — це індикатор і вирок цим людям як політикам і публічним особам. Вони не можуть представляти інтереси українського народу, не можуть бути елітою. Вони не збудують державу, в якій би хотіли бачити своїх дітей. Люстраційні списки треба доповнювати. Роботи дуже багато.
