Ми чудово пам'ятаємо чим закінчили регіонали загалом та Олександр Попов, зокрема. Не те, щоб він погано жив. Он навіть на минулих виборах вирішив балотуватися у Верховну Раду по одному зі столичних округів. Але зараз не про це. Зараз про крах, якого вони зазнали.
Попов був призначений головою КМДА з числа регіоналів і для киян своїм ніколи не був. Вони його не обирали. Звісно ці слова не на захист Леоніда Черновецького, результати плідної роботи якого, досі приносять клопіт киянам. Тим не менш, хто б не займав крісло міського голови, мова йде про виборну посаду в місті, яке має обмежене самоврядування.
Зараз команда президента Зеленського пішла за схожим сценарієм. Слідами Януковича. Всупереч рішенню Конституційного суду від 2003 року, призначати на посаду голови КМДА не міського голову, а іншу людину. Далеко не всі мешканці міста розділяють ці поняття. Значна частина киян просто не знає, що значна частина рішень Кличка – це рішення саме голови КМДА, а не міського голови. І право на прийняття таких рішень, а точніше розпоряджень, він може втратити, залишившись із обмеженими повноваженнями «англійської королеви».
Про юридичну сторону справи написано і переписано, тому ідемо далі.
Клінч Офісу президента і мерії може мати негативні наслідки для Києва. Так, може стати ще гірше. Хоч місто страждає від порушеної інфраструктури і системної корупції, може стати ще гірше. Наприклад, якщо Зе таки призначить свою людину в КМДА. Проблеми почнуться відразу, а загостряться, коли доведеться приймати бюджет і програму соціально-економічного розвитку на новий бюджетний рік. В цьому процесі взаємодія Київради і КМДА – один з ключових чинників. А в такому випадку, цієї взаємодії може просто не бути. І тоді фінансування буде здійснюватися лише на видатки споживання. Про будівництво соціальних чи інфраструктурних об'єктів можна буде забути.
Це лише частина проблем.
Кличко свою місію на посаді, якщо така була, провалив. Він не став тим, хто б вивів його на високий рівень розвитку, а історії з корупцією (вагони метро і закупівля трамваїв), знищеною інфраструктурою та «втомленими» мостами тільки підтверджує це.
Тим не менш, завтра він може переобратися, а може й ні. Буде новий міський голова. Потім знову новий і так до нескінченності. І хто б не був мером, принцип залишиться один і той самий. Потрібно виконувати закон та працювати в інтересах мешканців цього міста, а не фінансових груп, які борються за контроль над його ресурсами.
Ми ж прекрасно розуміємо, що мова йде про переділ влади і фінансових потоків, а не про інтереси киян та розвиток міста. Адже нам практично відкрито говорять про нових неформальних кураторів та подібні речі.
Ось для чого новій владі Київ. Це ресурсне місто з точки зору грошей, адміністративного впливу та електорального потенціалу.
Хто б не був президентом чи мером, принцип має бути один: Київ повинен мати повноцінне місцеве самоврядування. Оцінку ефективності діяльності місцевої влади мають давати мешканці міста, на виборах, а не чиновник з Банкової.
Тут варто також передати привіт і діючому мерові, який заявив, що буде боротися за місцеве самоврядування в Києві. Коли в 2010 році регіонали розпускали в Києві районні ради, Кличко, як депутат Київради це рішення підтримав. А потім як мер робив усе, щоб райради не повернули. Таке от місцеве самоврядування.
Далі буде…
