Продовжуємо спостерігати за публічною битвою антикорупційних органів.
Вже всі розуміють, що боротьба з корупцією в Україні сьогодні перетворилась на піар-шоу. Доведених до кінця справ у всіх трьох антикорупційних структур наразі дуже не густо. Реальні топ-корупціонери на волі, та ще й ходять по ток-шоу де розповідають як потрібно боротися з корупцією. Я вже писав, що користають з цього треті сторони, тіньові рішали, олігархи та реальні топ-корупціонери.
Цього разу Ситник та Холодницький обмінялись доволі міцними словечками. Ситник вимагає негайного звільнення Холодницького, а Холодницький заявив, що Ситнику потрібно сходити до психіатра. Весела історія для «95 кварталу».
Попри це ми не маємо розглядати боротьбу з корупцією крізь призму симпатій та антипатій до персоналій, які очолюють антикорупційні органи та дивитись на реальні дії.
Дуже показовим є останнє інтерв'ю-відповідь Холодницького Ситнику на DW. Артем Ситник намагається спровокувати Холодницького на активні дії у відповідь на заклики негайного звільнення керівника САП. Однак Холодницький доволі адекватно пояснює, чому не може підписати подання детективів НАБУ, де 192 граматичні помилки, що всі юридичні дії повинні бути винятково в рамках правового поля, а НАБУ не повинна уподібнюватись до совєцьких методів НКВД, таких як «маски-шоу».
Виглядає так, що наразі Ситник і той же Луценко намагаються використати гучні справи як передвиборчі трюки. І той факт, що проти Холодницького активно працюють як Ситник так і Луценко свідчить про явну заангажованість. Ймовірно, що така показова відстороненість керівника САП від політичної гонки лякає його колег. Звідси і справа з «акваріумом», звідси і заклики негайного звільнення.
Мені, як правнику, імпонує, що Назар Холодницький у своєму інтерв'ю ставить дух та букву закону понад політичний інтерес та бажання попіаритись на гучних затриманнях. Як правильно було сказано, НАБУ пише сирі клопотання про арешт, а доводити в суді правильність обгрунтування потрібно прокурорам САП, а не Ситнику. Зрозуміло, що подібних справ є масса, коли вноситься неякісне клопотання, яке стає підставою для негайного звільнення підозрюваних. Показова справа — справа одеського мера Труханова та його підлеглих. Їх відпустили.
Насправді зрозуміло, чому Ситник женеться за кількістю і гучністю. На носі вибори і він ймовірно готує собі трамплін для політичного старту. Однак страждає від цього перш за все боротьба з реальними топ-корупціонерами. Ляпами детективів НАБУ дуже активно користаються адвокати підозрюваних, а крайніми є прокурори, які повинні доводити підозри складені з подання Ситника. Я вважаю, що не так мають працювати нові антикорупційні органи.
Дуже сподіваюсь, що Ситник візьме приклад з Холодницького і покине політичні амбіції та займеться не боротьбою з колегами, а боротьбою з топ-злочинцями.
