Ми сміємося над чужими понтами, але неодмінно понтуємося самі непомітно для себе. Понти віджирають ресурс, але вони були, є і будуть. І справа в тому, що понти це, насамперед, біологічно обумовлений і підтриманий статєвим відбіром фактор, тому жінкам завжди будуть подобатися красені мачо-хрєначо, хоча вони майже поголовно козли, а чоловікам недоступні зверхні красуні, хоча користі від них в реальному подружньому житті нуль. Хвіст павича та оленячі роги, райські вдовушки та химерні курені маленької пташки альтаночника — це все понти матінки-природи. Понти знає будь-яке первісне плем'я, що живе на межі вимирання. І понти рулять розвиненим американським чи норвезьким суспільством, просто вони можуть відрізнятися від знайомих нам понтів. Хіба всі ці студенські братерства, Ліга плюща і все таке, це не хімічно чисті понти?
Гірше, що понти – це система з позитивним зворотнім зв'язком. Про це писав Конрад Лоренц у своєї доповіді Римському клубові «Вісім смертних гріхів цивилізованого людства». Фазан-аргус відрощує таке пір'я на крилах, що перестав би літати, якби лисиці не створювали тиск у зворотньому напрямку, зжираючи надто запонтовавшихся. Лоренц розглядав людські понти виключно як систему з позитивним зворотнім зв'язком, і попереджав про її небезпеку, але, гадаю, він помилявся. Економічна конкуренція на різних рівнях, від особистої до конкуренції між державами, створює негативний тиск, і менеджери середньої ланки, які взяли надто понтований кредит, вилітають на узбіччя. Сподіваюся, що і Росія досягла вже межи своїх власних амбіцій, і негативний тиск природнього відбору невідворотньо поставить її на місце. Саме тому амплітуда понтів ще не розхиталася до безкінечності, а людство так-сяк утримується на прийнятних коливаннях понтового контуру.
