Ось як це називалось в шкільних підручниках історії.
Україну хочуть колонізувати. На пару-трійку століть, поки є що добувати. Ну і, звісно, копалини будуть дуже добре охоронятися. Тож всі ці заманухи, типу «Ніхто не нападе, бо іноземні ж підприємства, охорона оборона, Петріоти по періметру...» Ну так і буде. Петріоти зону боронять, а патріоти в зоні лопатами машуть.
До речі, саме ці місця бомбити-шахедити і так не стануть. Коли союзники Німеччину бомбили, то сталелитейні заводи Круппа не чіпали. Мабуть випадково, так?
От тільки у нас посеред великих міст чогось літій з титаном не добувають. Так що хочете мирно спати — переїджайте під Жовті Води. В барак. І лопату не забудьте, бо менеджерів туди явно набіжить до хєра більше, ніж є керівних постів, а безоплатно сосисок не дадуть, заробити треба на сосиску. Покопати трохи урана з літієм.
Як в тому анекдоті, коли жінка каже «Йду собі, дивлюсь сто баксів лежить. Нахилилась підняти, а ззаду раз і... Думала найшла гроші, а відчуваю що заробляю».
Ми думали нам Перемогти підарів гроші та зброю дають, а ні, то ми заробляли, оказується.
Ринкова економіка, казали нам... Гроші все врегулюють... Романтика Дикого Заходу...
Ні, шановні кредитори. Хєр вам. Україна, хвалити бога, не Дикий Схід.
