Насолода від життя це справа дуже особиста, і людина може бути щасливою лишень тоді коли вона виграє свій двобій із тінями зла, — лишень тоді можливо зберігати у своєму серці думки про вічність та про свободу... Тепер уже немає закритих дверей — всі двері відчинился та стали запрошувати до себе всіх хто здатен працювати для інших та любити світ...
Людина перейшла ту межу за котрою була смерть — тепер немає більше місця безглуздим ідеям про війну та розруху, тепер усі стали докладати зусиль аби світ став ближчимм та комфортнішим. — тепер всі можуть сперечатися про те коли ми полетимо в космос та коли ми станемо відкритими до інших світів... Лишень щастя могло дати людині таікі епізоди у житті та власному існуванні.
Людина стає розумною та світлою, — і тепер лишень енергії космоосу, котрі прилітають до нас можуть відкрити нам свої двері непізнаного аби ми зрозуміли що ми тільки піщинка в океані: та ми вже більше ніж просто сім'я, ми вже община, котра має свої закони та свої традиції. Ми стали живими та сильними аби переомгти духа злоби та ненависті і ми перемагаємо усе що заважає нам розвиватися...
Нарешті людина стала доброю та світлою, — і цього разу усе має скластися добре, треба лишень працювати для відсторонення від світу тих хто прагне все знщиити та все поламати: це наші душі прагнуть польоту, котрий би знищив матерію, — та матерія свята і вона вчить нас любити і саме тому наша матерія стає м'якою та неймовірнішою аби ми могли пізнати усе що криється у самих більших закутках цього світу аби усвідомити свою сутність....
