Світ дарує нам свою ласку — всі можуть жити як хочуть та робити все що захочуть. Закони? Їх не існує: людина змогла перейти межу між світом гри і світом правди та віднайти машину часу, котра все змінила, — вже немає тих хто говорили про відповідальність, є лишень ті хто говорили про свободу та вічний пошук світла, котре має давати всім шукачам золота своє право на життя без законів.
Людина було пішла у напрямку віри у те що Бог може дати тобі щастя — та швидко звернула за кут аби не бачити цього чудовища, що прагне все пожерти та все відняти аби лишень той хто немає серця не міг жити спокійно, аби лишень всі шукали якість театральні постановки, що мають віддвідати твою душу світлом та силою енергії, що схиляється до тебе аби ти міг наочно побачити що ти лишень павук, котрий не може плести більше павутини, бо він не здатен працювати.
Отож людина повертається до свого початку — сходження до гори Сінай аби все виправити: немає бути ніяого Бога, має бути лишень книга, котра дає всім кокаїну, дає всім наркотика, що має розставтити все по місцях аби людина могла відчути новий приплив життя у своєму серці, котре годує душу та прагне аби кості могли розімнутися у цьому пошуку кайфу та силі слова, котре вбиває всіх хто не здатен працювати аби давти Богу свої тонкі миті насолоди...
