Люди думають, що вони можуть здолати будь-яке протистояння — варто лишень дати їм право жити. та коли людина бере своє життя — вона виявляється неспроможною справитися із відповідальністю за таку важку роботу як самовдосконалення та пошуки корисної інформації: і не може врятувати її ні одна молитва і ні один заклик до всіх визнати її святою та рівноапостольною, бо вона страждає не менше ніж Ісус...
Ісуса не було, він просто вигадка євреїв, котрі писали свою книгу Біблію аби дати людині якесь знання. Будь-яке аби лишень людина могла знати що якесь божественне втручання здійснюється на її життя. Ісус був сином Бога — та не зрозуміло тоді чому Ісус помер адже він міг прооджвувати навчати людей та проповідувати аби врятувати душі людства... — Ісус не помер за наші гріхи, бо ніхто не може відібрати карми у іншої людини: кожен лишень сам відробляє свою карму, котру він наробив своїми діями та думками, власне кажучи, тим що він проектував на цей світ та до чого вів людей своїми емоціями та енергіями. І Ісус лишень мав померти аби всі стали чистими та світлими — та як тоді мислити: адже смерть не може стати очистителем від гріхів, вона просто забирає тих хто вже не може більше надалі мучитися у цьому котловані із сажею та смолою, тож насправді Ісус не помер за наші гріхи, — він просто помер, бо не мав більше можливостей творити свої дії, котрі би мали позитивний вплив на нього та на інших: тоді іприходить смерть, котра змиває все зайве та недолуге.
Отже людина не має на що сподіватися — гріхів ніхто не забрав і ніхто не дав нічого людям просто так: лишень Біблія говорить про те що ми раби, а насправді ми боги, котрі мають всі можливості самими стати спастилеями аби вдосконалювати цей світ своїми енергіями пробудження.
