Праведність поточної стабільности — має бути забезпечена: ми швидко збільшуємо виробництво валового продукту.
Втім — так, є запитання чи у нас фігурує у списках реального свобода преси. Але — це вже запитання до нас. Чи є у нас сміливість самими керувати політичними та економічними процесами в країні.
Володимир Путін — наче, намагається якось грати роль царя та утримувати більшовитсько-революційну ситуацію в державі аби не потрапити під каток дикого та швидкого повстання.
Однак — ми повинні розуміти що для нас немає відступу назад. Треба йти тільки вперед — аби контролювати лінію фронту та штурмувати російські позиції — міста та села.
Важливість покликання воїна — нестерпно пропорційна та сильна. Але — треба мати завдання для себе. Впливати та мати владу задля того аби виживати.
Всі люди скажуть що їм нічого не треба — вони просто хочуть мати кусень хліба для дітей — втім: навіть мільярдери не мають ресурсу — аби жити треба грати свою гру та володіти активами.
Спрямування української військової колонади — на Москву принесе важливі та колосальні результати щоби почати говорити що ми склалися як політична нація. Але. Треба розуміти підноготну ситуації — адже задля того аби тримати лінію оборони та нападати — треба мати сміливість та бути безсмертним воїном.
Все це приведе нас до поточного контролю над російськими людськими ресурсами.
Але — навіть якщо Росія нанесе ядерного удару ми не злякаємося — а будемо нападати ще в сто разів більше.
Лідерська українська позиція доводить що ми воскресли після оранжевого перевороту — але: чи треба нам мати свою політичну націю аби будувати себе — а не лишень руйнувати та тікати із поля бою, — всі ці людии шукають притулку та харчів і ми їх дамо повстанцям та пошуківцям: ми стали лідерами світу аби створити свій світ та свій програмний маніфест життя...
