Овруч впадає в очі діарамою, з якої стирчать білі стіни соборів на тлі поколінних боліт у занедбаних палісадах. Він стирчить із землі шприцями монументів червоній авіації, стирчить банями з хрестами на головах і саунами, з пентухами над входом.
Овруч впадає в очі приземкуватими магазинами, намальованими від руки дорожніми знаками і кам'яними стінами мажорного приватного сектору. Ті стіни поросли виноградом, під ними почуваєшся у приморському місті, аж поки не вискочиш на фуд-корт з кров'янкою, картонними коробками і горами сміття, поки не скаже привіт ще один похмурий, провінційний торжок. Обіймаючи.
Овруч зустрічає єпархіальними канцеляріями і об'явами «Торгівля поросятами біля храму заборонена». Зустрічає таксистами, які іноді возять пасажирів, іноді – хуячать метал, а іноді – хуячать з двостволки кабанів в селі Товстий Ліс і точно знають, навіщо тобі в Радчу, навіщо тобі всі ці камуфляжі і кемел-беги, які мирно сплять у багажнику, поки сам ти пускаєш кільця диму в салоні під забористу блатнятину.
Овруч – то вузловий пункт, де міняєш коней і рвеш когті на схід. У землі отруйних грибів, браконьєрства, вторчорметів та історій, які травиш сержанту з четвертої роти, який тебе піймав, але працює в Зоні недавно і ще не вкурив, в яку жопу його занесло.
Вилазиш отак від таксиста і сунеш поважно через Радчу, центральною вулицею. Махаєш вітально руцею прикордоннику на мопеді «Верховина» і топаєш собі в бік залізниці, аби перти вісім кеме шпалами, збити у смерть ноги, пару разів заректися, пару годин клясти чорний світ навколо, і всі блими ліхтаря на ЖД переїзді далеко попереду клясти. Аби сипати прокльони розсипам зорів над головою і затхлим, стоячим водам обабіч колії. Аби проклинати світлячків, які смарагдовими цятками дзеркалять зоряне небо, ховаючись у гравії. Ніби вогники на датчиках руху.
І прямо перед переїздом, прямо перед тим, як пірнеш у чагарник і тумани, ззаду підкотить отой прикордонник на «Верховині». Під'їде тихо, аж асфальт під ногами ходитиме і спитає суворо, куди це ти з таким рюкзаком зібрався?
На Овруч, мужик. На Овруч.
