Кожна порядна людина по-своєму нещасна.
Вона живе у світі, який керується більш менш усталеними поняттями про успішність.
Яка передбачає конкуренцію, досягнення, перемогу.
Успіх.
Який, принаймні сучасне, суспільство — одностайно відверто чи особисто приховано — схильне оцінювати за безумовно зрозумілим і вагомим у своїй наочності правилом "show me your money".
З плином часу суспільство потроху модифікує правила гри в успіх. Дивним чином, такі модифікації інколи виникають всупереч самому концепту досягнення результату за рахунок конкуренції.
Ілюстративними прикладами можуть слугувати багато явищ, які суспільство спочатку розглядає, як усталені та незмінні, проте від яких пізніше відмовляється і відтоді вважає неприйнятними.
Загальне виборче право, гендерна рівність, один суд для всіх, не-дискримінація за походженням, ставлення до тварин, довкілля, тощо.
Вважати зміну застарілих із сьогоднішньої точки зору уявлень іншими, такими, які начебто якраз і відповідають меті досягнення успіху, можна лише із певною корекцією самого концепту успіху.
Переможців олімпійських ігор давної Греції (олімпійських на честь олімпійського Зевса), увінчували лавровим вінком і ставили їм пам'ятники (в нашому розумінні).
Citius, altius, fortius – так було сформульовано правило спортивного успіху за кілька тисячоліть по тому.
В сучасній спортивній історії якось трапилась така подія. На самому фініші стаєрського забігу один атлет припустився помилки і, будучи переконаним, що він вже фінішував, зупинився. Інший — який досі йшов другим — замість продовжити рух і прибігти першим, теж став і почав пояснювати радісному переможцю, що це ще не фініш, що треба пройти ще кілька метрів далі, до його заслуженого успіху.
Хoча у змаганні між citius, altius, fortius і перемогли citius та все ж перемога залишилась за altius,.
Хто був той перший, який у ранковому парку прибирав купку після свого песика?
Що б міг подумати мешканець будинку в радянському обласному центрі 70-х років минулого століття, якби помітив свого сусіда за таким заняттям?
Про успіх? Про перемогу? Про досягнення?
Ніхто не згадає кпинів над тим першим нещасним. Проте саме його нещасність стала успіхом всіх щасливих зараз.
Порядна людина (не про вдачу, а світогляд) ввічлива, не агресивна, обтяжена внутрішньо іманентними вимогами категорій совісті і справедливості, правилами поведінки, поваги до ближнього, ефемерними поняттями етики, не прагне досягнень за рахунок інших, сповнена співчуття, емпатії, не схильна до відвертої брехні...
І з усім цим якось вдається досягти успіху? Керуючись цим, живучи з ним і в ньому, вдається якось комусь show me your money?
Можна стати чемпіоном і, повернувшись додому, посміятись над недоумкуватим ідальго, котрий змарнував власну вигоду.
Можна, виставляючи роками неліковану виразку, калікою клянчити у милостивих перехожих гроші, які згодом пропивати з дружками, глузуючи над довірливими дурниками.
Багато чого можна робити такого, щоб вважати себе успішним. Залежить від вибору.
У порядної людини теж завжди є вибір. Але їй завжди залишатися нещасною у його невтішності.
