Колись вислів «рука Кремля» був популярним іронічним мемом в українській політиці.
Через нездорову практику таврувати будь-які внутрішні і зовнішні провали російським втручанням, в маргінальному становищі опинялись люди, які щиро прагнули достукатись до суспільства попередженнями про наближення катастрофи. Але тепер ми можемо побачити – часто навіть там, де не дістає рука, все одно стирчать «вушка».
14 жовтня CNN оприлюднило заяву, в якій ХАМАС вітає «невтомні зусилля Росії» і особисту позицію путіна по стабілізації ситуації в регіоні. На тлі численних повідомлень про затримання невідомих суден зі зброєю російського походження, ймовірну участь вагнерівців у тренуванні бойовиків та фінансові перекази через московські криптобіржі, заява ХАМАСа чітко підсвічує російський інтерес у черговій війні на Близькому Сході.
Певна річ, в цій ситуації росіяни не грають першу скрипку, але прагнуть за всяку ціну влізти в кожну війну, кризу чи нестабільність у світі. Зокрема, після невдалого бліцкригу режим налаштувався розмазати західні ресурси по різних театрах воєнних дій. Міністерка фінансів США Джанет Єллен вторить словам Байдена про «наймогутнішу державу в історії світу» заявою, що американці потягнуть дві війни. А як щодо трьох? Пʼяти? Десяти? Увесь табір агресивних режимів ніби кидається цими риторичними питаннями в обличчя колективного Заходу, і це кепський фон для майбутніх президентських виборів у Штатах і політичних процесів в Європі.
Між тим, близькосхідне загострення вже прямо впливає на нас: від активізації ворожого наступу на Авдіївку до перетворення російського вторгнення з головної теми сьогодення на один з фрагментів світової кризи. Цей злам хоч і відбувся майже непомітно, але гарантує нам цілком явні і масштабні випробування.
І наша моральна та фізична готовність до всього цього потрібна ще на вчора.
Підписуйтесь на мої соціальні мережі:
