Україна стала першою державою у світі, яка сплатила свій річний внесок у ООН. Про це з гордістю звітує Постійне представництво нашої держави при ООН. Ну, той факт, що ми першими добігли до каси, свідчить про нашу спритність та своєчасне фінансування нагальних міжнародних зобов'язань з бюджету. Але! Грошей там трохи більше за півтора мільйони доларів. Вітаю. Молодці.
Питання – за що саме ми сплатили? Бо останнім часом (якщо бути занудою – останні 7 років) ці внески ми сплачуємо за «глибоку стурбованість». Я не знаю, це ринкова ціна? Скільки зараз коштує глибока стурбованість на біржах? Що вона нам дає? Бо дипломати кажуть, що це дуже важливо. А я бачу, що агресору, яким є Росія, ця стурбованість аж ніяк не заважає окупувати Крим, та частину Донбасу. Вони ніби не помічають ту стурбованість. Та й бюрократи з ООН навіть не поспішають прибрати РФ з Радбезу ООН, де у Мордора є право вето на будь-яке рішення. Кому вірити? Досвідченим дипломатам, чи своїм очам? Тому наш ривок до каси з черговими внесками виглядає ефектним, але якимось… беззмістовним. Може, треба ставити питання як мінімум про виключення агресора з Радбезу? Прямим текстом – бюрократи цього дуже не люблять, але це має працювати. Півтора мільйони на рік – ми маємо щось за це отримати? Якщо ні, то це не внесок, а данина.
Визирнув на вулицю – машину вщент занесло снігом за ніч. А треба їхати до Київа, о 12 ефір на УкрлайфТБ, о 14:10 на 112 каналі. Мабуть, піду її викопувати з снігу. Бо якщо просто висловлювати с балкону глибоку стурбованість снігом, який щільно вкрив авто – він нікуди не зникне. Його навіть менше не стане ні на міліметр хай я десять раз висловлю дуже глибоку стурбованість. Це мабуть тому, що я поганий дипломат…
