Це Лео Мессі, і навіть якщо ви далеко поза футболом, ви про нього точно чули. Так от, цієї ночі Лео врешті решт таки закрив надважливий гештальт в своєму футбольному житті – виграв один з головних трофеїв зі своєю збірною.
Ви ж, мабуть, в темі, що у маленького Мессі не було б шансів у футболі в країнах, на кшталт нашої. Бо через нестачу гормонів росту він дуже повільно збільшувався у розмірах. Але «Барселона» вчепилася в нього 13-річного, і справа пішла. Пішла так, що в клубі Мессі виграв все, що міг. А його заочне, а часом і очне суперництво з Кріштіану Роналду стало епосом наших днів.
А от в збірній все було погано. В принципі, майже весь період кар'єри Мессі. поганою була вся збірна. Як і все аргентинське футбольне господарство. Як і вся Аргентина останніх часів. І попри величезну кількість геніальних футболістів цього покоління, з результатами все було сумно. Ну як сумно, для України такі результати були б за щастя, але аргентинці, балувані чемпіонствами світу 1978 і 1986 років і геніальним Марадоною, з 1994 року переважно сумувала. Бо не вигравала ні чемпіонати світу, ні кубки Америки (аналоги нашого Євро). Пару разів доходила до фіналу, але частіше гучно провалювалося.
І ніби-то геній Мессі мав це виправити. Бо за талантом він Марадоні не поступався, а за дисципліною і робочою етикою давав йому фору в космічні роки. Але ж ні. У Лео в збірній все від початку пішло не так. Коли його вперше випустили на заміну в 18 років, то вже за 40 секунд (!) він отримав червону. І реально ридав в роздягальні. Час від часу здавалося, що зняття прокляття близько. Мессі забивав багато, став найкращим бомбардиром збірної в історії. Іноді виглядало, що ще трошки – і всі пазли складуться. Але ніяк.
2016 Мессі здався. Після третьої поразки у фіналі великого турніру, та ще якої – Лео не забив післяматчевий пенальті, і Аргентина програла, соромно сказати, Чілі – він заявив про те, що закінчує зі збірною. Відреагував, так би мовити на справедливу критику. Але критики вчасно схаменулися, і почалася кампанія з вмовляння Мессі повернутися. Щоб ви розуміли, мер столиці для цього відкрив футболісту пам'ятник, а президент країни видавав цитати на кшталт: «Божий дар — мати найкращого гравця світу в такій футбольній країні, як наша… Ліонель Мессі — це найбільше, що ми маємо в Аргентині, і ми повинні дбати про нього».
Менше, ніж за місяць, подіяло, і Мессі повернувся. Щоби вилетіти в 1/8 на чемпіонаті світу і стати «лише» третім на Кубку Америки.
І ось Мессі 34. У нього все стрьомнувати з кар'єрою в Барселоні і не зрозуміло, наскільки великий запас міцності у цього маленького тіла. Починається Кубок Америки, який для футбольного світу лишився в затінку Євро. Але, зрозуміло, не для Аргентини. І тут врешті решт Мессі затащив. Обережно, перемагаючи переважно 1:0, довів свою Аргентину до фіналу. Суперкласичного. Проти Бразилії. З другом Неймаром, який в самому соку, на чолі. Але Лео це зробив. Найкращий бомбардир і асистент чемпіонату не забив і не віддав. Але відпахав так, що ні в кого не було сумнівів, кого першим треба кидати в гору після переможного — звичайно ж з рахунком 1:0 — фіналу. І все це дуже справедливо і красиво. Так, як треба
