Коли створювали сайт с петиціями президенту України, було зрозуміло, що він стане культовим місцем для городскіх сумашедших і інтернет-тролів різного штибу. Тож не дивно, що однією з найуспішніших петицій стала ідея відправити ЮВТ послом до Годурасу, з серйозними проханнями сусідили пропозиції створити безкоштовні центри надання інтимних послуг для малозабезпечених верств населення чи зробити Президентом України Міккі Мауса, а переважна більшість петицій і близько не набирає потрібних 25 тисяч.
Петиції створюють різні люди, з різними цілями і з різними від них очікуваннями. Але схоже і тут Кривий Ріг задає тон всій Україні. В нашому місті все ще владна вілкулівська верхівка вирішила схрестити інструмент народного волевияву з адмінресурсом. Перше для них нове, а от в другому вони профі.
Як ви, мабуть, всі знаєте (а про Кривий Ріг останнім часом говорить вся Україна), у нас тривають баталії з новими виборами мера. До вілкулів (це узагальнена назва всього казіно, яке уособлюють тато з сином з таким прізвищем) дійшло (чи хтось розповів), що чи не найголовніше їхнє поле поразок – це інтернет, де ці нєгадяї списуються, організовуються, викривають махінації і взагалі набирають рейтинг. Відімо, було прийнято рішення – переходити в контратаку на полі суперника. В соцмережах створюється все більше ботів відповідної направленості, один з заступників Вілкула-мера терміново створив сторінку у ФБ, де героїчно звітував про боротьбу зі снігом. Дійшла черга і до петицій.
Одному стрьомному товарищу доручили терміново створити воззваніє до Порошенка, щоб він наклав вето на Закон України № 3613 «Про проведення позачергових виборів Криворізького міського голови (27 березня 2016 року)».
Воззваніє за пару днів підписали аж 2 людини, включаючи ініціатора. Потім вілкули, відімо, зрозуміли, що 25000 підписів – це не так вже і мало. І підробити їх чи ще якось привично намухлювати – не так вже і просто. І що ж робити? Звичайно, спочатку своїх активістів нагнути – в числі перших підписантів були знакомиє всьо ліца – партфункціонери, працівники комунальних ЗМІ і тому подібна публіка. Але їх небагато – лічені сотні. Далі – треба включати адмінресурс. Але це не так просто – це ж не накатана схема з підвозом працівників з підприємств автобусами на мітинги. Це – інтернет, майже терра інкогніта для вілкулів.
Мені вчора і сьогодні цілий день дзвонять і пишуть люди, які розповідають, як керівники бюджетних закладів намагаються примусити своїх працівників підписувати щось в інтернеті. Партійці з Самопомочі викладають скріншоти листів і розроблених інструкцій.
Сторінки нечисленних опоблоківських інтернет-активістів майорять диво-коментами, тіпа «а в мене не виходить», «так то у вас імейл рускій». Паралельно ширяться чутки, що тепер Порошенко й інші бендерівці будуть все знати про тих, хто проти них. А почва там для чуток подібних, як розумієте, дуже благодатна.
В общєм, станом на 20:00 24 січня петицію підписало 980 людей. А ми продовжуємо спостерігати за дивним експериментом, коли одна конкретна фінансово-промислова група, що маскується під політсилу і досі вважає місто своєю вотчиною, намагається навіть демократичний інтернет-інструмент використати старим перевіреним адмінресурсним мєтодом.
