В Кривому Розі вілкули потворять все. Навіть хороші ідеї, на кшталт бюджету участі, їхня система здатна перетворити на маразматичну совкову епопею, змішану з психологічним тиском, що межує з насильством.
Значить, є проект з назвою, вибачте за тавтологію, «Громадський проект». Все ніби-то красиво. Непоганий сайт — підрозділ сайту міськради, із закликами:
Але насправді все це перетворилося на битву між школами — і трошки між садочками, але в них шансів мало, бо дітей в окремому закладі в середньому значно менше — за те, що апріорі повинно б фінансуватися з бюджету — вікна, труби, комп'ютери, ремонти спортзалів та актових зал, плитка на доріжки до шкіл... І дійсно, нашо фінанасувати потреби навчальних закладів з бюджету, якщо можна і попіаритися на демократичності ("ми бюджет участі впровадили — як в Нью-Йорку і Парижі"), і "правильним" школам грошей підкинути?
Тож на першому етапі викидають чужих (там де нелояльні директори чи підтримує хтось не з "ручних" громадянських структур), а вирішальним стає голосування. І тут випливають проблеми, адже цього року подано 145 проектів на суму понад 70 мільйонів гривень. А грошей виділено 15 мільйонів. Тож починається справжня бійка. Причому б'ються між собою школи, а не громадськість, як мало б бути за визначенням. Погляньте самі — в категорії "Навколишнє середовище", "Транспорт" — не подався ніхто, на "Роботу з молоддю" — 1 проект, "Туризм", "Соціальний захист" і "Охорона здоров'я" по 3-4. Бо всі вже зрозуміли, що битися з адмінресурсом шкіл — нереально. Шкільні проекти заховані в категоріях, зрозуміло "Освіта" — 30 проектів, "Благоустрій" — де серед 14 лише один проект не на базі школи чи садочку, "Фізкультура і спорт" (15 проектів), "Культура" (11), де більша частина проектів — теж шкільні.
Війна точиться в соцмережах, де атакують всіх і вся, виплескується на вулиці міста, коли мамаши ходять по офісах і просять планктон проголосувати за їхній проект. Але головне — вчителі пресують дітей. Це всі знають. Але більшість людей в місті — досі носії рабського менталітету, тож мовчать. А якщо не мовчать — то не готові до битви, не збирають компромат і не знімають страшні відео.
Але ось нарешті одна родина не промовчала. Дитина записала сеанс психологічного насильства з боку вчительки на дітей на диктофон. Тато повирізав імена дітей і виклав в мережу. І Кривий Ріг забурлив. Адже всі розуміють, що подібні речі відбуваються не тільки в 91-й гімназії (заклад з хорошою репутацією, до речі), а майже всюди.
Ось скорочена розшифровка "виховного процесу". Весь запис можна послухати ТУТ (АУДІО).
====
...Татьяна Борисовна (прим. — директорка школи) просила, чтобы каждый из вас в вконтакте, фейсбуке или инстаграме поставили фотографию "громадського бюджета" и сделали ссылку на голосование и попросили всех своих друзей проголосовать за этот проект.
...Вот давайте подведем итоги и посмотрим, кто у нас в классе активнее всего это ПОРУЧЕНИЕ (прим. — тобто це не прохання і не заклик, а доручення) выполнил, а кто повел себя очень пассивно.
...Оля, дай мне черный блокнот (прим. — дуже символічно, що блокнот саме чорний). Там у меня записи основные есть. Я себе завела отдельный листок, на котором я в течение этого учебного года буду отображать очень важные моменты, чтобы потом когда будет ставиться вопрос о том, что этот ребенок хотел бы попасть в десятый класс, у меня будет четко видна картинка. Внешний вид, дежурство, голосование, отношение к каким-то другим классным проблемам. Вот сейчас я заглядываю в свой блокнотик и параллельно буду задаваться таким вопросом – от какой семьи сколько же голосов за проект было выдано. (ПРИМ. — вчителька чітко вказує, що те, як виконуються подібні "поручения" буде впливати на те, чи візьмуть дітей до наступного класу)
...Родители не прописаны в Кривом Роге и он сам тоже прописан в Апостоловском районе, поэтому я попросила маму искать другие выходы и голосовать. (прим. — вчителька визнає, що закликає батьків вдаватися до махінацій, цьому є ще приклади нижче)
И тут я открываю свои списки, я их пересматривала вчера, перед нашим разговором. Тебя там и твоей фамилии там и близко нет. Я только четко помню, как мне отзвонилась мама после того, как я вас отругала за отсутствие росписей в дневниках и сказала: "Людмила Викторовна, мы обязательно сходим, проголосуем". И тут я открываю, смотри, фамилии…
Вопроса о десятом классе тоже не будет.
Учитель: "Ань, ну это все через телефон решается, у меня муж тоже постоянно в командировке. Я зашла вместо него на этот проект, он мне по телефону продиктовал смску, я за него бросила голос. Да вы ленивые! Даже этого не хотите делать! Вы думаете только о своих развлечениях и о своем отдыхе. Это вообще позорище. Пассивность страшная.
Катя! Ты меня вот этими обязательно кормишь уже не только по поводу голосования. Мама обязательно заплатит, Людмила Викторовна, за уборку класса. Мама обязательно придет, Людмила Викторовна, на индивидуальное собеседование. Мама обязательно проголосует. Катя! Уже пятнадцатое число! Когда же это обязательно по всем параметрам будет в конце концов сделано? Что-то ваша обязательность совершенно не обязательна.
Товарищи, это все очень не просто, не думайте, что все так просто.
Там окна в гимназии. Они на бумагу, ксерокс, принтер, канцтовары и все остальное. Вам не хочется в это вникать, но все равно.
Если Вы не сумели его убедить, значит Вы не находите общего языка со своими родителями.
Большая часть из Вас живет не по месту жительства. Не по адресу Вы пришли в эту гимназию. По знакомствам, по блатам, через кабинет директора (ПРИМ. — вчителька зізнається в корупційних діях, в тому числі з боку директорки). Разные были ситуации. И пассивности вашей я просто поражена. Так соберите свои вещи и идите со своими родителями в школу по месту жительства, учитесь там. Вы пришли сюда, Вы не хотите сделать элементарного – отдать голос, чтобы школа получила проект.
Я вклеила в ваши дневнички обращение к вашим родителям. Ваша задача – посадить сегодня маму, папу и дать почитать. Мало того, на эти листочки еще нужно будет отреагировать на мою просьбу. Если родители не будут голосовать – "не хочу, мне не нужен ваш проект", пусть так и пишут. Я буду это фотографировать, показывать директору и объяснять ей, что мы набрали сюда учеников, родители которых ни черта не хотят делать для гимназии.
Было совещание, нас вчера еще раз собирали по параллелям, устраивали головомойку, собирали после третьего или четвертого урока и в результате рассказывали о том, что в других школах маленьких в два раза больше голосов за проект, чем у нас в гимназии, где полторы тысячи учеников. А вчера я голосовала, была тысяча сто где-то. Ну что это такое! (прим. — вчителька визнає, що це не її приватна ініціатива, а систематична робота з боку керівництва).
====
В общєм, історія з цією конкретною школою лише починається. Дитину доведеться захищати, а з подібними вчительками і їхнім керівництвом — серйозно розбиратися. Зробимо все, щоб подібні речі вже незабаром стали неможливими.
А головне — доведеться докласти серйозних зусиль, щоб повернути "громадський проект" громаді. В місті помітно зростає потенціал громадянського суспільства, яке заслуговує на те, щоб мати шанс бюджетного фінансування дійсно потрібних місту ініціатив. Це, зрозуміло, буде непросто за цієї влади, але боротьба триває.
