Все, до чого вони доторкаються, перетворюють на фарс. От і акція «Бєссмєртний полк», яку Олександр Вілкул, всупереч заявам про своє авторство, все ж, схоже, старанно імпортує з Росії, могла б бути красивою і зворушливою подією. І для когось, хто ведучись на заклики януковічовських недобитків, все ж щиро бере портрет свого діда або прадіда і несе його в люди, вона такою, мабуть, і є. Але не для її організаторів.
Для них це — звичайний штампований пропагандонський мітінг. Де видають шарики, знамена, ролі, комусь гроші після «зробленої роботи» і, як не сумно говорити про такий цинізм, «загиблих дідів-прадідів». Ось сьогодні, в Покровському районі Кривого Рогу з палацу культури Ахметовського ГЗК, де квартирують і опоблок, і їхня газетка-рупор, кремезні мужички тащать фотографії, які потім роздаватимуть учасникам ходи.
А це — минулорічне фото, зроблене за пару днів після 9 травня. Точно так надруковані фото, з такими ж держаками, стоять догори дригом і припадають пилом біля вахтерки у виконкомі того ж Покровського (тоді ще Жовтневого) району.
Ось така пам'ять. Таке вшанування. Такі нащадки. Таке «спасібо дєду за побєду»...
Фото Романа Морозова
UPD: наступного дня почало з'являтися все більше свідчень про відверту штучність цієї акції.
Ось фото зі сторінки Миколи Колесника:
А ось коменти під ним:
- У парня в очках портрет моего ДЕДУШКИ. Вот только он к Николаю Зарицкому ( если парень несёт портрет «типа» своего деда) не имеет никакого отношения. И я меньше всего хотела бы к его памяти такое отношение. Есть родственники и для начала нужно спрашивать, хотели бы мы показушное шествие с его портретом. И вряд ли этот юноша осознает серьезность этого праздника.
- Личное. Моя мама плакала, увидев эти фото.
