Звичаї
Колись давно, люде, я сі вчив в інституті. Недовго, щоправда: неповних два роки. Но і тре було за такий короткий чєс всьо встигнути, нє? І я сі старав на повний газ. Тоді, люде, тиж світило сонце, на Землю падав дошч і деколи гримів Перун, а в студентів, як завше, був брак гроший.
О! А зо мнов тоту науку штудіювало ше ціла купа ріжнокольорових людий. Був навит провдивий масай з Африкі. Всі казали на него Ізик, хоча насправді звали го інакше, але то назвисько навит на тверезо не мож було вимовити. Ізінгомарадукпет — так го мама назвала, як ми паміть не зраджує.
Мав він два метри зросту, був чорний як кірзак, любив сало і фист любив сі знайомити з файними кубітками. І колєги ми з ним були, шо капєц — нерозлий вода, особливо пиво. Він мене Біляком прозивав, хоч в школі всі ня дражнили Циганом,бо я тиж троха засмаглий.
Ми з Ізиком любили побалакати, і він багато повідав ми про свої звичаї. Плем'я масаїв, шо жиє у далекій чорній, перепрошую, Африці, виявляєтсі має ріжні файні традиції. Є в них такий звичай — плювати. Справа в тім, люде, шо після того як дітвак сі привітав зи своїм, наприклад, дідом, той мусе смачно харкнути внучкови на плечи. То значи, шо дід фист го любе і зичит му довгих і шчісливих років життє. І малий гонорово несе зеленого слимака на своїй спині до найближчої гойдалки, де його із заздрістю зустрічают ше необпльовані колєги.
А от з менчими дітьми ше ліпше, холєра! Бо як мале тіко сі вродило, з навколишніх сіл, люде, зачинают збігатисі тлуми масаїв, би наплювати на него. (Точно як в нас, коли старе видит якусь маму з мацьопов, то завше видасть:
- Тьху-тьху на тебе! Дивітсі, яке воно файне! Викапана мамця. То хлопчик чи дівчинка?.
А ше масаї харкают на всі презенти, котрі їм принесли гості, як дарунок в честь уродин. Но а в дорослих при зустрічі заведено плювати на верхні кінцівки свого афроорганізму ПЕРЕД тим та ПІСЛЯ того, як вни потисли єден другому рукі. Вони взагалі плюют на всьо, чого ніколи не виділи, бо то ніби помагає мати файний зір до кінця життє.
Но і якось поїхали'змо з Ізиком до мене домів. Попили в хаті пива, потім пішли на діскатєку. Мєстні бойки, за традицією, хтіли натовкти нам пашчі. А ше, як мій колєга, коли їх увидів, зачєв плювати си на рукі, то вни то сприйняли як алярм до бійки.
Але ніц! Бо я перетер з ними пару слів, приніс флєшчє, то вни сі заспокоїли, но а ми — продовжили гулянку.
А на рано, люде, голови болят, душа тиж — тре сі лікувати. То шо робити? Скочили'змо в тарифу* та й погнали на джерела міжнародного курорту по водичку цілющу. Приїжджєєм, підходимо до бювету. Він такий не дуже привабливий на вигляд: плитка повідскакувала, корчі ростут на дахови, лямпочки нема, вікна побиті... Але ж ми не за тим приїхали, нє? А мій Ізько (ви си уявіт, який наглий) каже:
- Зи сис вотер кльозет? (По-нашому то значит, шо він сі питає, чи то є вихОдок*)
А я:
- Вотер, вотер! Але не кльозет, аніраз. Зи сис БЮВЄТ оф цілюща вотер, йолопе! Пий, курва!
Він щиро сі здивував, але слухняно пив літрами, бо, як голова болит, то нема чого перебирати. Но і пролікувавшись, наступного дня ми погнали на науку. Я ше троха сі повчив, потім ня вигнали звідтам, та й так я на все життє сі залишив всесторонньо недорозвинутим.
Минуло років з парканайціть, а ту — дзвінок, люде!
- Хай, Біляк! Ти де? Бо я в тебе під вікном!
Я в шоці, визираю... Дійсно, стоїт тарифа, а він (такий самий чорний, як і колись) стоїт збоку і сі шкірит своїми порцеляновими зубами.
Кричит:
- Виходь, телепню, їдем у Вотер Бювет здоровля поправим!
І тут я з жахом згадов, шо тіко недавно був'єм тамка, і ніц там сі не змінило, в тім Бюветі з часів нашого студентства. А то є встид, люде, вогненний, на всей світ! Аж ня запекло в шлунку з того всього.
Та й кажу:
- Айой, Ізику! Підоймайсі ліпше ти до мене , то я тя полікую чимсь смачнішим.
Друг радісно сі погодив, і ми лічилисі штири дни, а на п'єтий він поїхав, бо банкомат завис від нашого перегару, навідріз відмовившись давати гроші.
Отакво, люде, я, ціною власного здоровлє, врєтував всесвітньовідомий курорт від чергового міжнародного встиду.
Завше Ваш, Яків Кутовий
Тарифа — таксі
ВихОдок — тулєт на дворі
