Зніче*
То сі стрєсло, люде, десь поміж Черніговом та Житомиром. Історія не моя, але я її почув саме так.
Єдного теплого осіннього ранку, десь о семій-восьмій рана, йшли си в бік вокзалу двай колєґі. Назарко — в цивільнім і Василь по формі. Два воїни, перший на дємбєлі, а другий — у лікарняній відпустці після важкої кантузії. Єден акурат сі вернув з двома зайвими дірками з війни, а другий саме туди прямував.
Реабілітація Василє пройшла успішно. Кумплі* давно сі не виділи і Назік відпроваджував колєґу на потяг в частину. Йшли пішки, бо ніхто не хотів підвозити підозрілих людий, а маршрутка ще сі не трафила. А тутка, рррраз і склеп по дорозі. Но і заходят туди, а за лядов* стоїт мєнт. Не той, шо бувший у вжитку, а самий провдивий і, курва, діючий. В мундурі і при пагонах.
- Привіт, друже, можеш зробити моєму братану шось в дорогу? Ну там кавалок хліба, патик ковбаси, майонез? Але «на бороду», будь добрим, я за годину сі верну, гроші ті привезу, га?,- чемно сі спитав дємбєль.
- Пішов в сраку, пияку? Я тя шо, хрестив, би кажному бомжу в борг давати?
Воїн похмурнів:
- Ти шо такий злий, хлопе? Тобі шкода воїну канапку зробити? Я ж касу віддам!
- Я тиж воював і шо? Теперка всім маю бути винен?
Вася прискіпливо глянув на мєнта. Він раптом згадав ці цупкі, ріжучі повітря наче ножем, вочи. Це був він. Той, хто рік тому, в новенькому броніжилєті та з єхидною посмішкою, шманав го на блокпосту. З броцака* тоді повилітало все зайве, шо спало на думку сраного правозахисника. Навит гільзи від агеесу*, котрі він він віз колєзі, шоб зробити потім з них зніче на могили побратимів.
- Шо за єден?,- спитавсі Василь в Назара.
- Та мєнт, Вась. Шплінт такий мєстний. Фист, як любе гроші в чужих кєшенях, бо жаба го дусит, жи вони не його. Дахує всьо, шо приносе хоч якусь копійку. На передок засцяв іти, але «учасника»* си зробив. А ше в него дах в структурах. Як не вуйко, то стрико, як не дідовий брат, то сусід через гору.
- Їбать,- здивовано підсумував Василь і звернувсі до продавцє:
- Слухай, я ше'м не видів, би поліцай в мундурі в магазині гендлював? Ти чого тут?,- Василя трєсло, але він стримував себе з усіх сил.
- Тещу підміняю. До стайні пішла, але тебе то най не їбе.
Ці слова хлопаків вкурвили не на жарт:
- Я так зрозумів, жи спиртне і дзиґари* в тебе ліваком?
Після цього питаня знинацка трісло шкло в льодувці з пивом і звідти зачєли випадати флєжки.
- А звідки стіки просрочки, хлопе?,- продовжили допит друзі.
Міхи з муков та цукром розійшлись по швах і їхній вміст зачєв сі змішувати докупи.
- Хлопці, шо ви робите? Я тиж воював, в мене навит убеде є,- мєнт скавулів під прилавком, як сучка після групового гранє.
Касовий апАрат підлетів до суфіту і лупнув до підлоги. Василь ходив стройовим по склепу, з поличок все летіло додолу. Консерви, макаран, сода, оцет... Мєнт сидів весь в муці і мовчав відкритим писком.
А Назік тим часом вже телєфонував на стодва:
- Галльо, поліція? Рєтуйте! Тутка, в склепі, озброєний бандюк та ше й поліцайом передітий.
- Пам'ять — героям! Фоси — злочинцям!,- крикнув Василь і вони з другом залишили здемольований* склеп* та й розчинилисі в ранковім тумані.
Прибігла теща поліцая. За нев з міґавками приїхали його колєгі. Не спізнавши, відпиздили обох. А може і спізнали, а побуцали для профілактики, незнам.
Яснийґвінт, шо потім ДСОшники елєганцко сі вибачили, взєли за хибний виклик пару вцілілих флєжок горівки, трохи закуски і погнали у відділок.
...Пройшло троха чєсу, місіць чи рік. Назарко, як завше став на зупинці, би доїхати до роботи. Раптом спинивсі джіп. З вікна почулось:
- Сідай, воїн. Куда тобі?
- До пекарні Василевського,- Назар вмостивсі на сидзеню і лиш тепер сі подивив на шофера. То був той самий мєнт зи склепу, тіко по цивілю. Кров бахнула в обличчя.
- Ти знаєш, хлопе, чо я тоді заяву не написав?,- мєнт налаштований був доброзичливо, голос його випромінював тепло та
довіру. Він представився:
- Сергій, дільничий.
- Назар, шлюсар. Чо?
- Я давно тебе шукаю. Хтів би'м сі вибачити перед тобов і твоїм другом. Понесло ня тоді. Якось всьо на купу — теща мозґі виїбала, з дружинов сі посварив, а тут ви... Я потім в склепі повний переоблік зробив. Теперка все чотко в мене. Ліцензія, персонал офіційно працевлаштований. Тепер там ще кав'ярня невеличка, заходь на каву.
Назар слухав, його поволи попускало.
- Ти знаєш, легше мені теперка. Жінка тим сі занимає. А я маю спокій, бо ніц не комбіную, ніц не тре «рішати». Типу там з фіскалами чи пожежниками....
В повітрі різко запахло позитивом.
- Не все так зле в Неньці,- помислив Назарко.
- Дєкую ті, воїне! Вочи ми відкрив'єс,- шофер спинив джіп біля пекарні.
- Плюс,- Назарко міцно потис руку Сергієві, затримав свій погляд на його очах, посміхнувсі і пішов до праці.
*ляда — прилавок
*учасник — учасник бойових дій
*пулярис — гаманець
*на бороду — в борг
*зніче — свічка на могилу (на знимці акурат гільза від АГС)
*кумплі — друзі
*броцак — наплічник
*дзиґари — сигарети
*агеес — АГС, гранатомет
*склеп — магазин
*здемольований — знищений
